|
1. Інтерв'ю газеті "Християнська надія" №7-8 (липень-серпень 2005 р.)
В ефірі "Світле радіо"
Інтерв'ю з Віктором Радіним, директором радіостанції "Еммануїл"
Кореспондент "ХН": відкриття християнської радіостанції - це, безумовно, подія дуже важлива не тільки для Церкви, а й для всієї країни. Спостерігаючи за здійсненням подібних неординарних проектів, дуже чітко бачиш Божу руку. Особливо цікаво спостерігати, як Він підбирає людей для здійснення Своїх планів. Часто інакше як чудом це важко назвати.
Віктор Радін: Я практично все життя працював на заводі "Арсенал" і пройшов довгий шлях від інженера до головного конструктора. Було все: успіх, друзі, влада… але одного разу Господь покликав мене служити Йому. Я, звичайно, знав, що існує духовний світ, однак між мною і Господом не було, як то кажуть, особистих стосунків. І якось перед Великоднем у мою свідомість ввійшла пронизлива думка: я повинен покаятися і стати іншою людиною.
Спочатку я не сприйняв це серйозно, але несподівано мені подзвонили, я й досі не знаю, хто це був, і сказали: "Ти повинен піти в Іл'їнську церкву і там покаятися". У мене з'явився страх, і я пішов туди, знайшов священика і покаявся. Після цього у моїй сім'ї почали відбуватися надзвичайні речі: практично за 2-3 роки покаявся весь мій рід. Навіть мій батько прийняв Господа в своє серце, хоча це було дуже складно, бо він був переконаним комуністом.
Через деякий час Господь покликав мене на Своє служіння. Коли на заводі я подав заяву про звільнення, багато хто був здивований. Але я звільнився і незабаром почав працювати в місії "Еммануїл".
Кор.: Не боялися братися за роботу, в якій у Вас не було ні досвіду, ні теоретичної підготовки?
В. Р.: Я закінчив радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту, захистив дисертацію, став доцентом і протягом 10 років викладав радіофізику в університеті імені Т. Г. Шевченка, одночасно займаючись виробничою діяльністю на одному з самих великих у СРСР заводі. Думаю, це свідчить про те, що Господь довго і ґрунтовно готував мене до цього кроку. Але крім цього Він дав моєму серцю сильне бажання, якщо хочете, мрію про створення християнської радіостанції. Ця мрія визрівала в мене протягом багатьох років і стала головною ціллю мого духовного життя.
Кор.: При такій ґрунтовній підготовці і точному знанні Божої волі у Вас напевно, все йшло як по маслу…
В. Р.: Не зовсім. Перші кроки були дуже прості: треба було йти в Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, готувати документи для участі в конкурсі на право отримання частоти. Слово Боже говорить, що віра - це здійснення очікуваного. Таким чином, для того, щоб мати віру, треба щось здійснювати, тобто щось робити. І потім ще - відкриття, напрям, тоді ти впевнено дієш і здійснюєш.
Наведу такий приклад. Пішовши на роботу в "Еммануїл", я приніс мрію про християнську радіостанцію. Але мені спочатку відмовили, мотивуючи тим, що немає грошей і зараз головна мета - телебачення. Минуло більше року, перш ніж до мого керівництва прийшов чоловік з одним питанням: "У вас є хто-небудь, хто погодився б будувати радіостанцію? Я дам гроші на основні апаратуру". Таким чином по волі Божій цей проект було включено в план організації.
Для придбання частоти нам довелося пройти три конкурси: перший - невдалий для нас, другий - невдалий. Після цього вирішення нашої проблеми приєдналося в молитві близько 200 церков. І тільки тоді Бог проклав нам шлях. На третьому конкурсі члени Національної ради одностайно проголосували за надання нам цієї частоти. Ми боролися з силами пітьми три роки.
Кор.: Мабуть чи не найбільше ускладнення в кожній справі полягає у підборі кадрів.
В. Р.: Так, головне для радіостанції - це люди. Люди віруючі, люблячі Господа і, безумовно, професіонали. Десь майже 1,5 роки я молився, щоби Господь привів до нас потрібних основних спеціалістів. Бог відповів на мою молитву. У нас з'явилися брати і сестри, яких я раніше зовсім не знав, принесли свої таланти, знання і гаряче бажання служити Богові.
Кор.: Слава Богу, ви вже стоїте на твердому фундаменті, але Господь - Творець, і Він ніколи не дає нам заспокоїтися на наших досягненнях.
В. Р.: Зараз ми отримали мале. Але Господь сказав у Слові Своєму: якщо будеш вірний в малому, над великим поставлю тебе. Я каже не про себе, а про доручену справу: вірю, що він її примножить і дасть найкраще. Ми зараз працюємо в діапазоні УКХ, а хочемо отримати хвилю, яка б дозволила нам охопити якомога більше радіослухачів.
У моєму серці є велика мрія - створити всеукраїнську радіомережу. Я маю на це віру. Ви знаєте, кому зараз належить ефірний простір у нашій країні. Але я впевнений, що Царство Боже почне завойовувати собі простір і стверджуватися не тільки на землі, а й в ефірі. Моліться за нас.
2. Стаття у газеті "Християнська надія" №7-8 (липень-серпень 2005 р.)
Нести світло світу
Галина Толчанова, програмний директор радіо "Еммануїл"
У першу чергу ми хочемо нести світло цьому світу, який ще дуже мало знає про Господа. А по-друге, звичайно ж, допомагати людям, які вже пізнали Бога, зміцнюватися, радіти і зростати духовно.
Наша радіостанція міжконфесійна. Ми намагаємось висвітлювати духовне життя всіх діючих в Україні християнських деномінацій. Це вдається, якщо обходити моменти, які вносять розбіжності. Основою наших програм завжди є Ісус, Біблія, любов і світло. Крім того, всі наші працівники належать до різних церков.
Мовлення відбувається цілодобово. Наш ефірний ранок завжди починається з молитви, о 6 ранку звучить відомий гімн "Ісусу слава", далі читається розділ з Нового Заповіту. Протягом дня ми маємо три блоки дитячих програм. Два рази на день - прямі ефіри з гостями, різними цікавими людьми.
Будь-яка людина може зателефонувати до нас і замовити якусь християнську пісню. В нас дуже багато різної музики: християнської і просто світлої музики, в якій немає натяку на непристойність чи бруд, багато класики, інструментальної, джазової музики, зарубіжної естради, творів українських композиторів.
Шість разів протягом дня ми виходимо зі світськими новинами, намагаючись знайти серед них найсвітліші.
Вечорами виходить в ефір літературна програма: читаємо твори українських письменників. За традицією кожного вечора відомі священнослужителі читають проповідь, звершуються молитви за зцілення та звільнення хворих і залежних.
Я могла б ще довго розповідати про те, що вже є на нашому радіо, і про те, що ще тільки готується. Господь послав нам чимало талановитих людей, бажаючих потрудитися для слави Божої. Буквально на очах радіостанція розквітає наче квітка… Але я вважаю, буде набагато краще, якщо читачі вашої газети просто налаштують свої приймачі на нашу хвилю і приймуть благословення бути зацікавленими слухачами а, можливо, й авторами передач Світлого радіо.
|
