Ведучий: У нас в гостях  - директор громадської організації «Асоціація Поклик» Анатолій Кушнір. Я в руках тримаю альманах, надрукований Асоціацією під Вашим керівництвом. Ми сьогодні будемо говорити про нього. Але спочатку зауважмо, що 31 жовтня протестантські церкви всього світу відзначають 500-ліття початку Реформації. Саме цього дня 500 років тому молодий священник Мартін Лютер прибив на дверях замкової церкви у Віттенберзі 95 тез, які у майбутньому стали основою нового протестантського вчення. І зараз ми говоримо про результати цих історичних подій у світі та безпосередньо у нашій країні. Отже, Анатолію, які теми ви підіймаєте у своєму альманасі?

Анатолій: У цьому виданні ми якраз хотіли відстежити один феномен в Україні. Серед прихильників християнських конфесій протестанти посідають друге місце за кількістю і перше за динамікою розвитку. Це зумовлено тим, що у багатьох галузях, які сприяють розвитку нашої країни, таких, як бізнес, волонтерство, капеланство, соціальне служіння та інших – відзначено внесок саме протестантського руху.

Ведучий: Поговорімо детальніше, що ж змушує українців навертатися до протестантського руху?

Анатолій: Як на мене, протестантизм має унікальну рису: він сприяє творенню відповідального громадянського суспільства. Протестантське вчення спрямоване на те, що кожен сам для себе має зрозуміти причини своєї віри і осмислити її, а також на те, що кожен несе відповідальність як за себе особисто, так і за громаду.

Ведучий: Ми як християни можемо багато досягти у будь-якій із галузей розвитку держави, але суть слова «реформація» полягає у змінах, а не просто у доповненні чимось хорошим. Християнство може змінювати наше суспільство. Конкретно хотілось би почути, які реформи можуть відбуватися і вже відбулися у рубриці «Сім’я, молодь, діти», яка зазначена в альманасі.

Анатолій: Пам’ятаю, коли в 2000-х р.р. 100 тисяч безпритульних дітей перебували на вулиці,  держава не могла їх помітити, тому що для цього не було навіть законодавчої бази. Це зробили протестанти. Вони відкрили перші дитячі будинки, притулки…

Ще 2011 року, коли вже діяло багато дитячих служінь, виникла така ідея: якби в Україні всиновили всіх сиріт. На той час було 30 тисяч дітей-сиріт, на сьогоднішній день залишилося тільки 6 тисяч. Мені здається, що у вирішенні цієї проблеми важливу роль  відіграли якраз протестанти.

Також вони організовують літні табори для дітей і молоді. За останніми даними, лише одна з таких організацій охопила близько 25 тисяч хлопчиків та дівчаток. Тобто, постійно проводиться робота з сім’ями, молоддю, дітьми.

Ведучий: Наступний розділ називається «Соціальне служіння». Ми знаємо, що існує багато християнських реабілітаційних центрів, служінь безхатченкам та багато інших напрямів праці. Але також і держава здійснює такі програми. Що ж робить християн унікальними у цьому разі?

Анатолій: Коли християнин служить комусь, він розуміє, що тим самим служить Господу. Це пояснює мотивацію християнина робити добро. Розгляньмо це питання на прикладі реабілітаційних центрів. У першій половині 90-х рр., коли виникло це служіння, офіційна позиція медиків та наркологів була негативною, але у 60%  випадків реабілітаційна духовна праця мала успіх. На сьогоднішній день ми можемо говорити про те, що в Україні за цей час з’явилося  50 тисяч успішно реабілітованих людей.

Ведучий: «Медицина та здоров’я». Ми знаємо, що християни вірять у зцілення. Мені цікаво, що християнство могло принести в медицину?

Анатолій: Коли євангельські віруючі в 90-х рр. побачили, що не всі люди мають змогу отримати якісну медичну допомогу,  вони організували мобільні клініки. За останні 10 років 500 тисяч людей було охоплено працею мобільних лікарень. Нині  такі клініки активно функціонують у прифронтовій зоні.

Ведучий: «Волонтерство» та «Капеланство». І знову ж таки питання, чим  християнські волонтери відрізняються від державних?

Анатолій: Капелани – це віруючі люди будь-якої релігії і конфесії. Капелан – це священнослужитель на полі битви. Його роль полягає у тому, щоб солдат залишався людиною. А волонтери – це феномен, який став дуже помітним. Якщо відстежити, хто є волонтерами на сьогоднішній день і скільки було зроблено добра, то ви побачите, що більшою мірою  це  - євангельські християни. Тоді виникає питання: скільки у відсотковому відношенні  є  євангельських християн? За основною статистикою - 3%. Яку частину з усієї волонтерської праці здійснили християни? Візьмімо 50%. Тоді виходить, що  3% населення зробили 50% добра? Відповідно, рівень доброчинності євангельських християн експонентно є вищим.

Християни вивезли 55 тисяч людей із зони бойових дій. Вони робили це власними силами, використовували власні авто,  розселяли потерпілих у тимчасові помешкання, допомагали розпочати нове життя в безпечніших регіонах нашої країни.

Ведучий: А ви погоджуєтесь із фразою, що реформація починається з нас? Якщо так, то хотілося б також приділити увагу реформації у вашому особистому житті, Анатолію.

Анатолій: Мені пощастило вирости у християнському домі. Тому я мав особливий шанс побачити, як Євангеліє працює в житті людини. Десь з 9 років я мав особисті стосунки з Богом, і вже тоді  розумів причини, чому я маю вчиняти так або інакше. Це процес всього життя: він має початок, але не має кінця. Десь ми можемо зазнавати поразки, у чомусь іншому - перемагати, але наша «реформація»  в образ Христовий – це виклик перед усіма християнами…