«Буду вірним, хоч би що сталося»

Рейтинг: 5 / 5

Програма: «Сімейна консультація»

Ведучий: Едуард Гльоза

Гості: Леся та Гліб Котвицькі

Ведучий: До нашої студії завітали гості – сімейні консультанти Леся та Гліб Котвицькі. Доброго дня!

Гості: Вітаємо!

Ведучий: Як починалося ваше знайомство?

Гліб: Це був 1992 рік.

Леся: Ми у шлюбі – 22 роки, а зустрічались ми 3 роки, це був кінець 1992-го. Це був цікавий час, тому що я на той момент була ще досить молодою, навчалася і не планувала жодних знайомств і сімейного життя. Але я тоді була студенткою професійних курсів і випадково побачила Гліба. Своїм подругам я жартома сказала: «Дівчата, дивіться, це мій чоловік». Вони запитали: «Ти його знаєш?». А я відповіла: «Уявлення не маю, хто це».

Гліб: Я не знав цієї історії, але вона мені дуже подобається(сміється). Я взагалі не був знайомий із Лесею. Вона дивилася на мене з коридора, через відчинені двері. Я працював тоді масажистом, а Леся навчалася на курсах масажу. Й один з уроків проводили саме там, де я працював. Потім відбулася цікава історія. По закінченні уроку Леся лишилася. Поруч був басейн, і я помітив, що її волосся було мокрим. Я кажу дівчині: «Слухай, надворі – зима, ти хоч би коси висушила». А Леся відповідає: «Та не встигла, як завжди». І я запросив її до себе зі словами: «Посидь, зачекай, доки висохне волосся». Так ми й познайомилися.

Леся: Я сиділа, і ми розмовляли. Склалося таке враження, ніби ми знайомі років 100. Хоча ми бачили один одного вперше.

Ведучий: Тоді перша порада для тих слухачів, хто вже ходить на побачення чи ще молиться про свою половинку: чи завжди так буває, що коли ми зустрічаємо людину, ми відразу на 100 % розуміємо, що це від Бога?

Леся: Гадаю, що не кожен так може знати, бо ми всі дуже різні. Тому й відповіді отримуємо по-різному. Мої слова – «це мій майбутній чоловік» – було сказано жартома. Але якось внутрішньо я відчула, що, можливо, хотіла би собі такого чоловіка, як Гліб. Проте в інших людей, вважаю, це відбувається інакше. І насправді молоді хлопці і дівчата інколи не знають, чого бажають, якого б вони хотіли шлюбу, як вони бачать свою половину і тому ці люди довго не можуть збагнути, кого шукають.

Ведучий: Вам просто сподобався майбутній чоловік за зовнішніми якостями, але Ви ще не знали, який він всередині.

Леся: Абсолютно.

Ведучий: І ось тут, напевно, криється небезпека, бо є люди, які, поспішаючи, кажуть: «Ось це красуня! Ось це принц!». Як не дати волі людським бажанням, а слідувати Божій волі?

Гліб: Тут є такий момент, на який треба зважати: кожна людина є індивідуальною і кожен має власне уявлення про свого принца чи принцесу. Мені здається, було б розумно молитися спочатку про себе, щоб стати тією людиною, з якою буде комфортно жити. Тоді ви вже отримаєте право просити в Бога: «Господи, я хочу собі дружину ось із такими якостями характеру». Я завжди кажу, своїм дітям особливо: «Одружуєтесь ви із зовнішністю, а жити будете з характером». Найголовніше в людині – це характер. Тому що зовнішність сьогодні є, а завтра вона може зникнути. І слід перейматися насамперед тим, що всередині у тобі й що ти можеш дати людині, котра буде поруч.

Ведучий: Ви вірите в кохання з першого погляду?

Леся: Я – так, бо воно в мене було. Але своїм дітям я казала: це не факт, що ви відчуєте кохання з першого погляду. А ще я їм говорила ось що: «Не йдіть за думкою ваших друзів». Чомусь загальне переконання – таке: якщо ти досяг певного віку, тобі слід одружитись чи вийти заміж, створити сім’ю і вже далі рухатись певним шляхом. Але я вважаю, що насправді це не так, оскільки людина має бути готовою до укладення шлюбу. Якщо вона ще не здатна поділяти свої думки, цінності з іншим, то їй, напевно, буде важко створити одне ціле.

Ведучий: Глібе, чого Вас навчила Ваша дружина?

Гліб: Я називаю свою улюблену дружину «сонечком». Вона мені світить. Найголовніше, чого я навчився у нашому подружньому житті – це відмовлятися від его. Коли ми укладали шлюб, я серйозно поставився до обіцянки, яку дав своїй дружині. Я сказав: «Я тебе ніколи не залишу, хоч би що сталося». Я усвідомив: щоб лишатися вірним, треба відмовлятись від свого. Кожна людина – егоїстична. І коли я зіткнувся із власним егоїзмом у перші роки подружніх стосунків, я зрозумів: якщо я не буду відмовлятися від нього, мені буде важко дотримати своєї обіцянки. Гадаю, я навчився, можливо, не на 100 відсотків, долати его і служити своїй дружині та любити її…

Переглянути це цікаве та корисне інтерв’ю цілком ви можете на нашому каналі в Ютубі.