КУЛЬТУРА І ДУХОВНІСТЬ

Дев'ятого листопада в Україні відзначається Всеукраїнський день працівників культури та День української писемності і мови. Тож ми вирішили підняти в ефірі питання зв'язків і розбіжностей «культурного» та «духовного». Чи можна через культуру сягнути духовного, або через духовне – проникнути в сутність культури, глибше збагнути її природу і особливості?
Чи має місце і право на існування поняття, формульювання «духовна культура»? Чи є (і які саме) «галузі духовної сфери»?
Як пов'язані прекраснодуші мрії кожної окремої людини із реальними соціально-політичними процесами, що насправді відбуваються в суспільстві?
Стародавні греки сформулювали класичну тріаду духовної культури людства: істина, добро, краса.
Відповідно були ними виділені три найважливіших ціннісних абсолюти людської духовності: теоретизм, етизм, естетизм…
Далі – вибірка цитат з дописів наших радіослухачів, що надходили протягом цієї розмови у скайп, вайбер, та смс-повідомленнями:
- «Культура —достаточно ёмкое, собирательное понятие, включающее в себя, как правило, «язык, обычаи, идеи, верования, привычки, социальную организацию, системы оценок.
Она включает в себя общий способ поведения, самовыражения, систему и иерархию ценностей. Мораль, обычаи и нравы. Мир культуры - это мир сотворенный человеком. А все, что творит несовершенный человек — также несовершенно.
Религиозный мыслитель Николай Бердяев писал: «В культуре есть непрочность и хрупкость всех земных вещей и всех земных достижений... перед лицом вечности, перед вечной судьбой, все достижения земной культуры, даже в самой могущественной и цветущей форме, — тленны и заключают в себе смертоносную болезнь». Всякая культура развивает свою ограниченную и относительную мораль, цель которой ограничить поведение, рассматриваемое как вредное для данного общества. В этом и состоит основное отличие многоразличных земных моральных «норм», от требований объективных и абсолютных заповедей Всевышнего (сформулированных у пророков и Христом Иисусом в Евангелии)».
- «Культуру нельзя отождествлять с понятием «духовность» и духовной жизнью человека».
- «Ви таке цікаве питання підняли. Я от думала-думала й не можу розділити ці два явища - духовність та культуру. Мені здається, що це "дві сторони однієї медалі". Духовність це - внутрішній прояв (чи стан), а культура – зовнішній»...
- «Духовность по-разному понимается в светском и христианском мире. В первом – она, как правило, сводится к душевности, нравственности, интеллектуальности, добродетельности, во второй – это понятие выводится, так сказать, за пределы бытия души. Духовные люди, по апостолу Павлу, – «водимые Духом Бога» – это «новые люди, возрожденные благодатью Святого Духа» Истинную Духовность можно опредилить как 1) свойство Самого Бога; 2) причастность человека Духу Святому; 4) мера приближения человека к Богу»...
- «Дивна, дивакувата духовність бувала і буває. З такими проявами як певна юродивість, глупота проповіді. Такою іноді є реакція носіїв духу на якісь ті або інші негативні культурні тенденції соціуму. Така собі тактика і стратегія, вид боротьби, змагання з затвердінням, за динамізм, поступ духу, що диха де хоче»…