Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Адам став як, Бог, знаючи добро і зло: невже це погано – бути, як Бог?

Зі Святого Писання ми знаємо, що змій, спокушуючи Єву в Едемському саду, сказав: «… ні, не вмрете, але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.» (Бут. 3:4,5). То все-таки: знати добро і зло – це добре, чи погано? Адже, людина стала, як Бог, і Бог це підтвердив: «І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло;» (Бут 3:22). Невже це погано – бути подібним до Бога? Як можна зрозуміти ці вірші? Адже, сьогодні ми визначаємо – що для нас є добре, а що – погано, ми вчимо наших дітей добрим справам, пояснюємо, чому не можна робити зло. Але ж це була спокуса Адама і Єви. Які наслідки для людини має пізнання добра і зла?

 

Стосовно того, що значить стати, як Бог, знаючи добро і зло – деякі коментатори  вважають, що це була іронія Бога, деякі – по-іншому.

Ймовірно, що вислів Адам став, як один з Нас – значить, що людина, пізнавши добро і зло, сама стала визначати: що добре, а що – погано. Людина стала судити на підставі пізнання добра і зла. В принципі, кожна людина фактично щохвилини визначає, що добре, а що погано. Для того, щоб зробити вибір, ми і керуємося тим пізнанням добра і зла, яке отримали від гріхопадіння Адама.

Коли ми прийняли добро і зло – ми одразу стали судити, що є добрим, а що – поганим: ми стали суддями. А в Біблії написано: «Один є Законодавець i Суддя, Який може спасти i погубити; а ти хто, що судиш ближнього?» (Як. 4:12). Саме цим і пояснюється, що ми стали, як Бог. Людина стала суддею, як Бог. Чому Господь попереджував нас: «Не судіть, щоб і вас не судили;» (Мф. 7:1)? Якщо ми когось засуджуємо, – ми вже засуджені за те, що зайняли місце судді – Бога. А судимо ми лише тому, що знаємо добро і зло. Якби в людині не було пізнання добра і зла – людина не змогла би судити. Саме добро і зло і є причиною Суду! Суддя у світському суспільстві – саме тому суддя, що він добре знає кодекс (кримінальний, цивільний і т.д.). Якщо в нього забрати ці закони – він не зможе бути суддею. Так само і людина: пізнавши добро і зло – автоматично стає суддею. А Суддя може бути лише один – Бог.

Судити можна лише самих себе: «Бо коли б ми судили самi себе, то не були б судимi.» (1 Кор. 11:31). Крім самих себе, взагалі не можна нікого судити! У деяких випадках, навіть, про самих себе не потрібно судити. Це можливо тільки у тому випадку, коли нами вже повністю керує Дух Божий. Павло говорив: «Для ме­не не важливо, як судите про мене ви або як судять iншi люди; я i сам не суджу про себе… суддя ж менi Господь.» (1 Кор. 4:3,4). Це відбувається тоді, коли ми у своєму серці не від світу цього. А поки ми ще зростаємо у вірі, потрібно себе судити – потрібно дізнатися, зрозуміти, почути волю Божу, як Він до цього ставиться. Саме тому: «… все, що робите, робiть вiд душi, як для Господа, а не для людей,…» (Кол. 3:23); «Чи говорить хто, говори як слова Божi;» (1 Пет. 4:11). Тобто, ми повинні завжди порівнювати свої вчинки з рішеннями і з волею Божою. Якщо ж ми робимо все самі, за своїм розумінням добра і зла, – ми ще плотські.

• Попередня
• Наступна