РУБРИКА "ВІДОМІ ХРИСТИЯНСЬКІ ПІСНІ - СОЛОВ'ЇНОЮ". Вільний переклад пісні Френсіс Джейн ван Алстін «Blessed assurance»

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Переклад пісні Френсіс Джейн ван Алстін «Blessed assurance», який  зробив ведучий Світлого радіо «Еммануїл» Владислав Бондарков.

1. Добра надія, вічне життя,

Божої слави передчуття,

Дав мені Бог мій радість і мир,

Духом наповнив, кров'ю омив.

 
2. Певне єднання, втіха п'янка,

Сумніви тануть і важкість зника,

В ангельській силі, чую я знов

Ніжну цю милість, тиху любов.

 

3.Повна покора, вічний спокій,

Щастя, як море - мій Спасе, я Твій.

Й доки чекаю стрічі в раю,

В серці плекаю ласку Твою.

ПРИСПІВ:
Ось моя повість, пісня моя:

Славу Христові нестиму я!


(Оригінальний текст)

1. Blessed assurance, Jesus is mine!

Oh, what a foretaste of glory divine!

Heir of salvation, purchase of God,

born of his Spirit, washed in his blood.

2. Perfect communion, perfect delight,

visions of rapture now burst on my sight.

Angels descending bring from above

echoes of mercy, whispers of love.

3. Perfect submission, all is at rest.

I in my Savior am happy and bless’d,

watching and waiting, looking above,

filled with his goodness, lost in his love.

CHORUS:
This is my story, this is my song,

praising my Savior all the day long.

Fanny Crosby (1820-1915)


БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Френсіс Джейн ван Алстін, (Фанні Кроссбі) народилася  24 березня 1820 року в селі Брюстер, приблизно 80 км на північ від Нью-Йорка. Вона була єдиною дитиною Джона Кросбі та його другої дружини Мерсі. Фанні була нащадком англійських пуритан, які осіли у Новій Англії на початку XVII століття.

ЇЇ,  американську поетесу-піснярку, композиторку, авторку багатьох християнських гімнів, що стали широко відомими і  досі виконуються у протестантських церквах в усьому світі, називали «Королева авторів євангельських пісень» і  «Мати сучасного конгрегаційного співу в Америці». 

У віці шести тижнів Кросбі застудилася і в неї розвинулося запалення очей.

За словами Кросбі, запалення лікували гірчичними припарками й ця процедура пошкодила зорові нерви, в результаті чого вона остаточно втратила зір (Але сучасні лікарі вважають, що її сліпота, швидше за все, була вродженою і її батьки могли просто не помітити цю її особливість).
У нью-йоркській школі для сліпих вона здобула музичну освіту і навчилася співу (сопрано). Її виступи були настільки успішними, що вона виконувала пісні навіть у Конгресі США.
У 1858 році вона одружилася з Олександром ван Альстайном, з яким познайомилася ще в 1843 році. Чоловік її теж був сліпим і займався музикою. Від їхнього шлюбу народилася донька, яка померла у дитячому віці.

Кросбі писала: «Може здатися трохи старомодним завжди починати роботу з молитви, але я ніколи не беруся за гімн, не попросивши попередньо доброго Господа, щоб він був моїм натхненням». 
Її роботоздатність була просто неймовірною. Фанні іноді складала шість або сім гімнів на день. Її вірші та гімни складалися виключно в її голові, і часто вона працювала аж над дванадцятьма гімнами одночасно, перш ніж продиктувати їх секретареві. Одного разу Кросбі склала так 40 гімнів, перш ніж вони були записані на папір (бо сама Кросбі могла заледве розбірливо  написати  хіба що своє ім’я).
Її гімни були піддані жорсткій критиці, як «слабкі та бідні», «надто сентиментальні», критики часто нападали і на її теологію. Однак, її пісні мали значення для її сучасників, і автор гімнів Джордж С. Стеббінс заявив: «Мабуть, у той час не було жодного письменника, який би більше звертався до дійсного досвіду християнського життя або хто б більш співчутливо виражав глибокі прагнення людського серця, ніж Фанні Кросбі». Так чи інакше,  багато  її гімнів витримали випробування часом.

Одним з найвідоміших її гімнів є пісня «Blessed assurance» (1873).

 

 

Страждання у житті християнина

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка



Дорогі друзі, коли ми знаходимо на цьому земному шляху Ісуса Христа, переживаємо особисту зустріч з Ним, з нами відбувається найкраще, що може статися в цьому житті : ми стаємо дітьми Божими, викупленими Його смертю і покликаними до вічності Його воскресінням. Так, щастя переповнює груди! Приходить та перша всеціла любов до Бога, в якій ми купаємось і якою освячуємось. Так, мріється про безхмарне християнське життя, про дорогу, всіяну благословіннями,  про успіхи в усіх починаннях і звершеннях, про щастя на кожному кроці... Але згодом ми стикаємося з проблемами і навіть стражданнями на нашому шляху, і це нас часто заводить у ступор: ,,Господи, чому? За що мені це? Я ж віддав тобі все своє життя! Я ж усеціло твій! Чому це прийшло в моє життя?!’’ І в Його Живому Слові одразу ж знаходимо відповідь: ,,Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!’’ (Івана 16:33)
Сам Господь попереджає нас про дорогу страждань на цій землі, але ми не повинні впадати у відчай, бо Він нам сказав, що вже переміг цей світ, який став джерелом терпінь.
Погляньмо ж на життя Ісуса на землі. Його служінню передувало водне хрещення від Івана Хрестителя, під час якого на Нього злинув Святий Дух. Потім цей же Дух повів Його на пустиню, де Він сорок днів перебував у пості й молитві, випробовуваний сатаною. А в пустині було досить нелегко: спрага висушувала Його тіло під час нестерпної спеки, голод дошкуляв і обезсилював, а тут ще й сатанинські спокуси під боком, що обіцяли і ситість, і блага, і славу, і царства земні... І Всі ці спокуси Син Божий пройшов гідно, не піддавшись приманкам диявола, не зрадивши Свого призначення.  І тільки після цього Він розпочав Своє служіння – проповідь Євангелії та роблення чуд, оздоровлення, зцілення, воскресіння померлих... Невже Він отримав спершу силу для цього, перебувши у спокусах та стражданнях?

 А пізніше на Ісуса Христа чекало ще більше випробування: прийняти добровільно мученицьку смерть на хресті - не противитись, не погрожувати, не зрікатись Своєї місії... Якщо б Він у чомусь оступився, то не бачили б ми свого спасіння, не мали б надії на вічність із Богом, але Він, невинний, прийняв на себе всі наші провини й хвороби і поніс їх на хресті, щоб нас зробити дітьми Божими. Він вистояв у стражданнях і смертю Своєю переміг диявола, який мріяв навіки занапастити людські душі у пекельному вогні.    Але для чого Ісусові потрібно було проходити такі випробування? Для чого вимучувати свою плоть і душу такими стражданнями? А відповідь знову знаходимо в Слові: ,,Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання’’(Євреїв 2:10)

Отже, виходить, що Ісус вдосконалився через пережиті страждання і так спричинився до спасіння багатьох. З цього знаходимо паралель і для нас, віруючих: ,,Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити, щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі.’’(1 Петра 4:1-2) Ось вона, ціна християнського страждання! І ще про користь терпіння й випробування пише апостол Яків: ,,Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай  має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були і недостачі ні в чому не мали.’’(Якова, 2:10) Що ж скажемо? Що всілякі випробування, терпіння і страждання виходять нам на користь! Саме так, як би нам не хотілося це заперечити. Нікому не є приємним проходити ,,долиною сліз'', але це для християн є великим благословенним очищенням, якщо, звісно, не зрікатися своєї віри і йти вслід за Христом до переможного кінця. ,,Бо вчинено вам за Христа добродійство - не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього.’’(Филип’ян 1:29)

У цьому гріховному світі навіть примирившись із Богом, ми до кінця днів змушені вести війну з дияволом. А він буде завжди хапатися за нашу гріховну природу і спокушати її, мучити нас стражданнями. Та ми не самі! Ми маємо силу у Христі! І якщо Він свого часу перетерпів і переміг диявола, то й нам Він дає силу перемагати! А страждання, якими сатана хоче нас збити із ніг – через кров Христа стають для нас благословіннями, бо зміцнюють наш характер, укріплюють духа і роблять нас витривалими і непохитними. ,,А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує.’’(1 Петра 5:10)

Лише пройшовши вогонь очищення стражданнями і терпіннями, ми можемо принести духовні плоди. Як приклад нам – Ісус Христос. Згадаймо Його слова про виноградну лозу й галузки на ній: ,,Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.’’(Івана, 15:1-2)
Саме так, як виноградна лоза максимально обтинається, щоб принесла більше плоду, так і діти Божі дуже часто проходять це болісне обрізання всього зайвого, непотрібного, шкідливого, щоб потім, очистившись, принести плоди духовного зросту. А це те, що ще більше наближає нас до Ісуса та Царства Його. Тому, як написано, ,,Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немовби чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись.’’(1 Петра 4:12-13)
Насамкінець пропоную вам життєствердну поезію нашого сучасника Віталія Бондарчука про благотворну роль страждань у житті християнина:

Пружина

Чим нижче пружину додолу схиляють,

Під натиском рук до землі наближають,

Тим більшу енергію їй надають.

Стрибок догори – коли кисть заберуть.

 

Якщо у житті сам Господь приземляє,

В обставинах різних характер смиряє,

Подякуй від серця – вже видно скачок,

Бо натиск від Господа – цінний урок.

Хочу зауважити, що не Бог завдає нам страждань. Це неправильно так думати, ніби Господь випробовує нас на міцність, перш ніж ми отримаємо благословіння. Єдиний, кому вигідно нас випробовувати, спокушати і мучити - це диявол. І він це певною мірою робить, наскільки йому це дозволено. Але не більше, ніж допустить Бог! І великий сенс у цих стражданнях полягає в тому, що ми в них здобуваємо міцний християнський характер! Такий характер не виковується в світі, він здобувається лише під час проходження неабияких труднощів, перешкод, випробувань, знущань, - і лише за умови невідступності у вірі і повного уповання на Бога! І тільки тоді ми виходимо на фінішну пряму перемоги, і диявол відступає. А ми, підсилені і зміцнені в Христі, стаємо все більш незламними для виконання Його святої волі на землі'.


Автор статті Наталка Каленюк


Як можна змінитися?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Чим більше ми занурюємося у себе – тим більше ми занурюємося у темряву наших брудних думок. Тому, щоб позбавитися усього цього – нам варто дивитися не в себе, не у свою темряву, а на Господа, адже, «… Бог є світло, i немає в Ньому ніякої тем­ряви.» (1 Ін. 1:5).

Як перемогти залежність?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Самі ми ніколи не зможемо цього зробити. Для того і прийшов Ісус Христос, щоб узяти всі наші гріхи на Хрест, щоб ми були вільними від гріхів. Отже, важливо вірити в Ісуса Христа, і пам’ятати, що «… якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.» (Ін. 8:36).

Чи дійсно віра рухає гори?

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка

Віра – це життя із Богом, це знати, що Він завжди живе у тобі, що ти – храм Божий, що Дух Божий живе у тобі, що Бог дивиться на світ твоїми очима, слухає твоїми вухами, відчуває світ твоїм серцем, говорить твоїми вустами!