Покаятися і знову впасти – чому так відбувається?
Рейтинг користувача: 5 / 5
Нерідко трапляється, що людина, покаявшись, через деякий час знову повертається до старого способу життя – бреше, вживає алкоголь, лихословить, краде, блудить і т.п. Зіштовхуючись із такими випадками, люди задають запитання: чому ж так відбувається? Можливо, та людина нещиро покаялася? Можливо, вона злукавила, приймаючи рішення присвятити своє серце Господу? А, можливо, людина повторила молитву покаяння, очікуючи натомість щось отримати від тієї людини, яка привела її до цієї молитви? Чи відбувається щось не так, якщо людина, покаявшись, знову падає?
Якщо людина помолилася, призвала Ім’я Ісуса Христа, а потім все одно повернулася у світ, – це не означає, що молитва була недієва. Серце людини – це ґрунт, а ґрунт буває різним (Лк. 8:11-15). Проростання насіння Слова Божого в кожної людини має різні періоди. Ми маємо довіряти Слову Божому більше, ніж собі, ніж своєму досвіду, чи досвіду іншої людини. Якщо написано, що «… всякий, хто покличе iм’я Господнє, спасеться.» (Рим. 10:13), якщо людина звершила сповідання, назвала Ісуса Христа Сином Божим, то в неї вселяється Бог Духом Святим: «Хто сповiдує, що Iсус є Син Божий, в тому перебуває Бог i вiн у Бозi.» (1 Ін. 4:15) – Бог уже живе в тій людині начатком Духа. Звершити таку молитву без Бога неможливо: «… нiхто не може назвати Iсуса Господом, як тiльки через Духа Святого.» (1 Кор. 12:3).
Запитання в тому, скільки пройде часу: 3 дні, 3 роки, чи, можливо, навіть, 30 років? Але, все одно – насіння колись обов’язково проросте: «… бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.» (Лк. 1:37).
Важливо те, що людина помолилася Богу, і звершила сповідання – це значить, що вона народилася згори, і в ній починається велика боротьба Духа і плоті (Гал. 5:17). І, на жаль, не завжди у цій боротьбі перемагає Дух. Але, ми віримо, що «… той, хто почав у вас добре дiло, вершитиме його аж до дня Iсуса Христа,…» (Флп. 1:6). Просто в кожного – свій період дозрівання Слова у серці. Важливо пам’ятати, що Бог вже не залишить цю людину. Потрібно довіряти Богу, довіряти Слову Божому. Зі своєї сторони ми не повинні засуджувати таку людину, не повинні тиснути на неї, тому що ми будемо лише дратувати її. Ми маємо бути світильниками, і творити добро, навіть, тоді, коли хтось робить нам зло. І тоді така людина, бачачи нашу любов і віру, буде звертатися до Бога: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.» (Мф. 5:16). Ми повинні своїм життям являти не суддю, а Христа! Непотрібно нікого засуджувати, тому що Христос не засуджував нікого! Просто потрібно принести Христа! Запитати в людини, як їй допомогти, проявити до неї турботу та любов. Важливо сказати людині добре слово, помолитися за неї, явити їй любов Христову, адже, ми – «… Христовi пахощi Боговi в тих, що спасаються‚ i в тих‚ що гинуть.» (2 Кор. 2:15), «… ви – послання Христове,…» (2 Кор. 3:3). І ось коли ми будемо проповідувати людині своїм життям, а не язиком, тоді зростання насіння Слова Божого в тій людині буде відбуватися швидше, тому що насіння потрібно поливати: «Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог;» (1 Кор. 3:6). Своєю добротою та любов’ю ми й поливаємо те насіння, яке потрапило в серце людини, коли вона звершила сповідання. Коли людина буде бачити в нас смирення, лагідність, любов Христову – насіння Слова Божого зростатиме. А якщо людина буде бачити в нас тільки суддю, який її засуджує, – вона втече від нас, тому що їй і без того тяжко. Насправді, для людини, яка прийняла Ісуса Христа Господом і Спасителем, а потім відпала – це дуже тяжкий час! Їй дуже тяжко, всередині неї відбувається така боротьба! Тому, в цій боротьбі потрібно стати на сторону Христа, і допомогти тій людині. Непотрібно ставати на сторону сатани, тому що сатана – «… наклепник братів наших, який зводив наклепи на них перед Богом нашим день і ніч.» (Одкр. 12:10), він тільки засуджує.
Автор – Олексій Волченко
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 29 березня 2019
