Різдвяні янголи приреченим на смерть…
Рейтинг користувача: 5 / 5
отець Іван Кипріян
Сибір, 1920 р. Барак А-332. Тут жили 60-ти річний отець Іван Кипріян та майже 70 народжених у таборі дітей. Священник випрошував їжу у дорослих полонених, носив помираючим дітям теплу воду, шукав будь-яке лахміття, аби зігріти найменших, котрі ледве навчилися говорити. А вночі щиро молився Богу, щоб порятував цих ангелят. Сам отець Іван майже нічого не їв, бо свою частку їжі віддавав діткам.
Російські діти погано розуміли українську мову, та отець Іван короткими доступними фразами розповідав їм байки та біблійні історії, вчив молитися. Якщо хтось із дітей помирав, – лише отець Іван Кипріян наважувався піднімати з соломи маленьке тільце, і з любов’ю його хоронити. Коли когось у таборі мали стратити, – отця Івана просили про сповідь та причастя.
Напередодні Різдва 1924 р. він пробрався до бараку, де утримували 20 дітей, яких під виглядом медогляду мали вести на страту. Помолившись, отець Іван узяв цукрових ангеликів, і зі словами «Мир усім» пішов до дітей, незважаючи на завірюху. Через 4 дні, коли завірюха скінчилася, сторожа табору знайшла у клітці тіло отця Івана Кипріяна разом із замерзлими дітьми. Він тримав за руку одного хлопчика, а між ними лежав цукровий ангелик…
Надзвичайна любов – саме вона спонукала отця Івана Кипріяна до таких учинків. Його життя і смерть закликають до духовного звершення, подаючи зразок вершини християнського благочестя, жертвенної любові, та бажання подарувати свято іншим, навіть, у найтемнішу ніч життя.
Цю та інші історії ви можете почути в ефірі радіо «Еммануїл» у програмі «Надзвичайна посвята. Голос мучеників».
- Категорія: Новини радіо
- Опубліковано: 20 грудня 2019
