Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Як потрібно молитися, щоб припинити ображатися на людей?

 

Віруючі люди проводять багато часу в спілкуванні з Богом. Вони моляться, благословляючи Господа, просять Його виконати бажання їхніх сердець, клопочуть перед Богом за своїх близьких. Проте, нерідко буває так, що глибоко в серці віруючої людини таїться образа на когось. Це може бути дуже давня образа. Що робити людині, якщо почуття образи заважає їй наблизитися до Бога? Що, якщо з часом у всіх людях людина бачить нещирість і лицемірство, хоча, насправді, це зовсім не так? Як у такому випадку потрібно молитися Богу?

 

У першу чергу, потрібно помолитися і попросити Господа, щоб Він зцілив і звільнив вас. Але, можливо, цього буде недостатньо. Написано: «Любов пiзнали ми з того, що Вiн поклав за нас душу Свою: i ми повиннi класти душi свої за братiв. А хто має достат­ки на свiтi, але, коли бачить брата свого в нуждi, зачиняє вiд нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа? Дiти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а дiлом i правдою.» (1 Ін. 3:16-18). Якщо ми увірували у Христа та сповідали Його Сином Божим, то всередині нас є Бог – Дух Божий: «Хто сповiдує, що Iсус є Син Божий, в тому перебуває Бог i вiн у Бозi.» (1 Ін. 4:15). І, якщо ми увірували у Христа, то, не дивлячись на те, що плоть ще сильна, егоїстична, вимагає свого, ненавидить і ображається – ми можемо любити інших! Все це тому, що в нашому серці є начаток Духа – начаток любові. Можливо, його і мало, але він все одно є. І саме на це мало і потрібно опиратися. Так, дійсно, ми самі не можемо побороти свою плоть, але, якщо ми будемо опиратися не на себе, а на Бога, Який в нас, то ми можемо перемогти свою образу і робити добро тим, хто нас образив. Ви скажете, що ви не відчуваєте Бога в собі, але відчуваєте образу на ближнього. У тому то й справа, що не потрібно відчувати, але потрібно вірити, що Бог всередині вас! Бог – не у відчутті, а у вірі! Довіртесь Богу і Слову Його, робіть добро іншим на підставі віри в те, що Бог всередині вас – тоді ви зможете робити добро всім людям.

Ви самотні та ображені на всіх тільки тому, що нікому не допомагаєте! Озирніться навколо: у вас є сусіди, рідні, близькі – вони мають якусь потребу. Заповніть цю потребу! Не обов’язково, щоб це було щось матеріальне. Принесіть їм добре слово, помоліться! Написано: «Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім;» (Притч. 18:25). Для того, щоб мати друзів, спілкування зі святими, радість у Господі, – потрібно жертвувати собою так, як  собою пожертвував Ісус Христос заради нашого спасіння! Тому, спробуйте побачити чиюсь потребу, заповніть її! Вийдіть на вулицю, там є жебраки і голодні. Є сусіди, які так само чогось потребують. Візьміть банку варення, прийдіть до сусіда , скажіть, що ви хочете зробити йому добро. Від цієї банки варення всередині вас загориться світло добра і любові! Що вже й казати про сусіда: йому буде дуже приємно. Але ми зараз говоримо не про інших, а саме про ваше серце. Помоліться за когось – від цього всередині вас також загориться світло добра і любові. Чим більше ви віддаєте любові – тим більше ви її отримаєте! Написано: «… блаженнiше давати, нiж приймати.» (Діян. 20:35). Якщо не віддавати, але завжди хотіти отримати – звісно, ми нічого не отримаємо. Навпаки, в нас почнеться депресія, ми відчуємо порожнечу і те, що нас ніхто не любить. Але, насправді, нас ніхто не любить лише тому, що ми нікого не любимо! Все наше життя – наслідок того, що відбувається всередині нашого серця. Все, що відбувається з нами у житті – спочатку відбулося в нашому серці. Саме тому Господь сказав: «Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя.» (Притч. 4:23). Тобто, якщо зміниться наше серце – зміниться і наше життя! Зі зміною серця відбувається зміна розуму. Якщо зміниться наше серце – зміниться і наше ставлення до світу, до людей.

Важливо ділитися своєю добротою, своєю любов’ю: «Що по­сiє людина, те й пожне.» (Гал. 6:7). Якщо ви будете нести любов іншим людям – ви її отримаєте «…у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.» (Мф. 13:23)! Немає такого правила – як і кому віддавати любов, як правильно це робити, але «Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.» (Ін. 4:24). Потрібно в молитві запитати у Бога, як можна послужити іншим людям, як бути корисним. Попросити, щоб Бог дав сили бути добрим і терпеливим, щоб нам навчитися любити так, як полюбив нас Христос, щоб зробити когось щасливим. І коли ви побачите, що ви приносите комусь користь, що ви зробили когось щасливим – тоді ви й самі будете щасливі!

Взагалі, образа – це результат пізнання добра і зла. Коли Адам прийняв плід пізнання добра і зла, – з’явився егоїзм та несправедливість. Насправді, добро і зло – це і є справедливість. Тому, якщо зі мною вчинили не так, як я очікував, то для мого егоїзму це вже несправедливо. Якщо справедливість не відшкодовується – з’являється образа. Ісус говорив: «Царство Моє не від світу цього;» (Ін. 18:36) – так і ми – не від світу справедливості.

Написано: «… милiсть же пiдноситься над судом.» (Як. 2:13), і «… якщо ворог твiй голод­ний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугiлля.» (Рим. 12:20). Також написано: «Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром.» (Рим. 12:21). Якщо до вас проявили несправедливість – це не значить, що ви повинні справедливо відшкодовувати по закону. Навпаки, потрібно простити, помилувати, і цим самим вчинити по Духу: «… не платiть злом за зло або ли­хослiв’ям за лихослiв’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликанi, щоб успадкувати благословення.» (1 Пет. 3:9). Написано також: «… бо те угодне Боговi, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.» (1 Пет. 2:19). Для того, щоб перетерпіти несправедливість, – потрібно розмірковувати про Бога: як Він перетерпів несправедливу смерть заради нашого спасіння. Богу угодно, коли ми перемагаємо самі себе роздумами про Нього. Отже, наша реакція на несправедливість залежить від того, де ми знаходимося: в плоті чи в Дусі.