Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Гість: Михайло Паночко, служитель
Програма: «Сімейна консультація»
Ведуча: Ірина Суботовська

Михайле Степановичу, ви розповіли, що коли вам було 25 років і вас поставили на пасторське служіння, то у вас і думки такої не було одружуватися. Це через палке прагнення служити Богові чи не було красивих, хороших дівчат?
Ні, красиві дівчата були, є і будуть до приходу Христа .

О, це хороша новина для наших хлопців!

Просто в мене був такий задум, що я буду служити, як апостол Павло, не одружуючись. Але життя показало, що це не та дорога, яка мені визначена Богом. І я зробив інший вибір, тобто, переосмислення прийшло. Але для кожного чоловіка, кожного брата, кожного хлопця, який ходить перед Богом, завжди є благословення у вигляді помічниці. Головне, її знайти – свою половину.

Зробити правильний вибір?

Так.

До речі, це те, що може або ощасливити, або покалічити, якщо вибір неправильний. Тим більше, якщо з’являються діти. До речі, а у вас уже всі діти сімейні?

Усі – сімейні, всі мають дітей.

А як ви як батько настановляли їх у виборі супутника життя? Ви втручалися у цю сферу, коли вони приймали рішення?

Абсолютно ми не втручалися, тому що написано: «Покине чоловік батька і матір, і приліпиться до своєї дружини і стануть одним тілом». Діти роблять серйозний крок у побудові сім’ї і батькам не варто втручатись у цей процес, тому що буває так, що мамі і татові може не подобатися одна сторона і друга, але між обома дітьми – нормальні стосунки. Тому я би радив, щоби батьки не втручалися в цей процес. Якщо вони бачать, що одна і друга сторона – віруючі. Інша річ, коли може бути загроза, бо бувають різні емоції у молодих людей, і батьки можуть підказати не робити цього кроку. Але остаточне рішення – за тими, хто вже досяг зрілого віку. Тому я не втручався в усі 5 весіль, які ми пройшли. Навпаки, ми підтримували і благословляли наших дітей. Це їхній свідомий вибір, і ми як батьки повинні цим дорожити, бо це – серйозний крок. Ми тільки хотіли одного – щоби в цьому була воля Божа, і щоб вони були щасливими. Все.

Ви з пані Євгенією 32-33 роки разом?

38.

Наскільки змінились ваші взаємини, і якими вони стали по стількох роках спільного життя?

Можна сказати, що змінились, але в кращий бік. Хоча в нас все було чудово. В нас не було ніяких таких речей, які би нас розкинули по різних полюсах. Зони турбуленції у нашому польоті сімейному майже не було. Ми пролетіли щасливо до сьогоднішнього дня.

А що цьому сприяло? Те, що обоє – віруючі?

Не думаю. З віруючих сімей діти – не завжди щасливі. Тому що родина віруюча – це одне, а утворена нова сім’я може будувати стосунки зовсім не так, як батьки, що бачимо у наші дні. Все залежить від наших стосунків з Богом. Це найважливіша риса. Бо коли є стосунки з Богом, на своє місце стають наші думки, наша воля, наш вибір. Ми маємо чутливе серце. Буремні емоції нас охопили і ми під впливом попутного вітру натягнули вітрила, і наш човен мчить, доки не зірветься буря. А тоді вітрила – вже шкідлива річ, треба їх скидати. Вітрила добрі, коли тихо. І, власне, стосунки з Богом згладжують або готують нас до такого архіважливого кроку як закладення фундаменту сімейного життя. Проблема багатьох молодих людей, як показує мій досвід – несерйозне ставлення до побудови сім’ї. Легковажність хлопця або дівчини дуже дорого обійдеться потім.

Де можна навчитися серйозного підходу до взаємин?

Цього можна навчитися в Біблії, бо «Початок мудрості – страх Господній». А для утворення такої важливої інституції як сім’я потрібна мудрість, а не просто емоції, любов з першого погляду. Має нами керувати щось вище і більше. Той, Хто нас створив, краще знає, що нам на користь, а що – на шкоду. І тут дуже важливо прислухатися в серці своїм до Божої благодаті. Я вірю, переконаний на 100 %: Господь хоче зробити щасливою кожну сім’ю. Це – Батько, Який дбає про мільярди людей. У Нього немає у волі, щоб зробити когось нещасним, немудрим, відкинутим. Написано: «Воля Божа є добро, приємність і досконалість». Проблема – не в Господі, а в нас. Ми повернулися до Нього спиною: «Самі дуже мудрі, самі побудуємо…». Й от починається руїна. І Бог – не винен. Винні ті, хто неправильно заклав фундамент. Тому я радив би усім, хто чує, серйозно поставитися до закладення фундаменту сім’ї…

• Попередня
• Наступна