Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Роздуми щодо Нагірної проповіді

 

Читаючи в Євангелії від Матфея Нагірну проповідь, виникають суперечливі думки щодо вірша: «Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.» (Мф. 5:19). Про які заповіді йдеться? Мова йде про заповіді блаженства, які описані вище, чи про заповіді закону? Чому одні люди назвуться найменшими, а інші – великими у Царстві Небесному?

 

Насамперед, необхідно зрозуміти, що це за найменші заповіді. Нагірна проповідь Ісуса Христа починається з того, хто такі блаженні – це ті, що плачуть, ті, які убогі духом, лагідні, милостиві, миротворці, чисті серцем. Важливо зрозуміти, що це не заповіді! У Святому Писанні ніде не написано, що це заповіді. Це лише опис блаженства, яке отримає людина, коли її торкнеться Дух Божий.

Для того, щоб зрозуміти, про які заповіді йдеться у Мф. 5:19, треба піднятися одним віршем вище: «Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.» (Мф. 5:18). Тут ідеться про непорушення ось цієї найменшої йоти чи риски закону.

Ісус говорить, що той, хто хоч трохи порушить закон, але навчить інших людей дотримуватися закону, – той найменшим назветься в Царстві Небесному. А хто виконає закон і навчить цьому інших, – той великим назветься. Чому ж написано, що якщо хтось порушить закон, – той найменшим назветься в Царстві Небесному? Тому, що «Хто дотримується всього закону i зогрiшить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому.» (Як. 2:10) – отже, винен перед Богом, тому й назветься найменшим у Царстві Небесному. Хоча, є неясності, тому що написано: «… найменшим назветься в Царстві Небесному;» (Мф. 5:19). Чи означає це, що зовсім не потрапить у Царство Небесне? Як це зрозуміти?

Євангеліє від Матфея написане переважно для Євреїв, ревнителів закону. А Євреї завжди були ближчими до Бога, ніж хтось інший, тому що мали закон. Той, хто заглиблювався у досконалий закон – той наближався до його суті.

 

Написано: «І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей? Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний. І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь! І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає… Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого.» (Мк. 12:28-31,34). Ймовірно, що ось це «недалеко» – і є «найменшим у Царстві Небесному». Закон – це і є найближча сходинка до Ісуса Христа, до Царя, а, отже, і до Царства: «… закон був вихователем, який вiв нас до Христа,…» (Гал 3:24).

Через закон Юдеї взнали Ісуса Христа – це і є Царство! Закон – це двері до Христа, і Євреї стояли прямо в проході цих дверей – недалеко від Царства Небесного. І той, хто увірує, що Ісус – це Христос, – той і буде спасенний. Хто увірує, що Ісус Христос – Цар, – той і буде в Царстві.

 

У Мф. 5:19 написано: «хто сотворить і навчить» – насправді, там стоїть слово «виконає». Але ж ми знаємо, що закон ніхто не міг виконати. Виконати закон можливо лише любов’ю: «Hе залишайтесь виннi нiкому нiчого, крiм взаємної любови; бо хто любить iншого, той виконав закон. Бо заповiдi: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвiдчи», «Hе пожадай чу­жого» й усі iншi містяться у цьому словi: «Люби ближнього твого, як самого себе». Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону.» (Рим. 13:8-10). Тобто, лише той Юдей, хто досяг Господа Ісуса Христа через закон, хто відкрив у законі Христа – той спасенний. Ще раз нагадуємо, що послання Матфея – дуже Юдейське. Тому написано: «… спасіння — від юдеїв.» (Ін. 4:22), адже, лише через закон можна було отримати підтвердження, що Ісус – це Христос. Апостоли віднайшли в законі Христа: «Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.» (Ін. 1:45). Юдеї увірували, що це був Він, про Якого написано в законі і пророках. Тому той, хто навчить, що Ісус Христос є виконанням закону, і той, хто увірував, що Ісус – це Цар царів, Владика всесвіту, що це Він Сам прийшов, щоб виконати закон, що це – Він, про Якого написано: «Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.» (Ін. 5:39) – ось той і назветься великим у Царстві Небесному. Насправді, всі ми спасенні через Євреїв. Апостоли Ісуса Христа були Євреями – вони і є великими, тому що увірували через закон, що це Господь Бог, і вони донесли це нам. Тепер весь світ через Євреїв вірить в Ісуса Христа!