Важливість примирення
Важливість примирення
Усі ми знаємо ще з дитинства, що потрібно бути не лише дружелюбними, але й миритися з тими, хто нас образив. Ця людська якість важлива не лише в юному віці, але і взагалі – по життю. У Святому Писанні безліч разів згадується про примирення з братами, з ближніми. Господь Сам акцентував нам на важливості примирення, тому ми не можемо чинити по-іншому. Але, що робити, якщо образа на ближнього настільки сильна, що нам важко пробачити його? Чи можна змусити себе пробачити кривдника? Про що важливо пам’ятати, приймаючи рішення розібратися з образою на ближнього? Що про це говорить Писання?
Написано: «Якщо можливо i залежить вiд вас, перебувайте в мирi з усiма людьми.» (Рим. 12:18), а в іншому місці Писання – «I те вже зовсiм сором для вас, що ви судитеся мiж собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпiти нестатки?» (1 Кор. 6:7). Бачимо, що краще нам залишатися ображеними, аніж доводити свою правоту. Тобто, вже той факт, що брат має щось проти нас – означає те, що ми проявили якусь гордість, зневагу, проявили своє его, не змирилися. Навіть, якщо у даній ситуації він неправий, а ми – праві, ми повинні бути лагідними в будь-якій ситуації та до всіх: «Лагiднiсть ваша нехай буде вiдома всiм людям.» (Флп. 4:5). Тобто, ми завжди повинні намагатися примиритися з людиною, пробачити її вину, навіть, якщо вона неправа і щось від нас вимагає. Якщо ми віруючі у Христа, то в нас є сила змиритися перед Словом Божим і примиритися зі своїм суперником.
У Нагірній проповіді Ісус говорить: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.» (Мф. 5:9) – ми повинні не лише мати мир з усіма, але ще й примиряти інших. Тому те, що відбувається у нашому житті – сварки, образи, непрощення – з ними потрібно розбиратися якомога швидше: примиритися, попросити пробачення, зробити все можливе з нашої сторони, щоб був мир! Якщо ми комусь винні – краще відшкодувати збитки більше, ніж ми винні, попросити пробачення від усього серця!
Ми можемо сказати: «Я просив у нього пробачення, а він все рівно не пробачає, і ображається на мене.». Якщо ми не можемо примиритися – це значить, що ми ще горді. Тому що лагідність згашає силу вогню розбрату і гніву: «Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.» (Притч. 25:15). Якщо всередині нас є сила Духа Святого, то є і лагідність Ісуса Христа! Адже, Він сказав: «… візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;» (Мф. 11:29).
З доброю, богобоязкою, справедливою людиною неважко примиритися, але Господь сказав нам не лише бути в мирі з ворогами, а, навіть, любити ворогів: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.» (Мф. 5:44,45). Якщо Бог нас помилував, то і наша милість повинна поширюватися на всіх людей, щоб ми не були, як той слуга, якому Бог простив 10 тисяч талантів, а він не простив і 100
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 24 грудня 2018
