Сила гріха та влада гріха: у чому різниця?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 


Кожна віруюча людина знає, що сатана не має влади, адже, вся влада належить Богу: «… дана Мені всяка влада на небі і на землі.» (Мф. 28:18). Але, якщо люди грішать – значить, існує також і сила гріха, і, очевидно, його влада над людьми. Розмірковуючи над цим, виникає запитання: чим відрізняється сила гріха від влади гріха? Як пояснити, що сатана, не маючи влади, має силу?
 
Згідно з Писанням, «… сила грiха — закон.» (1 Кор. 15:56). Коли людина порушує закон – вона одразу ж стає винною, а, отже, осудженою. Це і є сила гріха, що людина – осуджена! Коли людина винна – вона тікає від Бога, як Адам, який вчинив гріхопадіння, і втік. Отже, сила гріха – це бути винним перед Богом – це осуд!
А влада гріха існує тільки над невіруючою людиною. Невіруюча людина (грішник) не може не грішити, тому що вона завжди винна перед Богом, а відповідно, завжди осуджена. Усі люди через Адама народжуються грішниками і духовно мертвими (Рим. 5:12), але, слава Богу, що Він «… нас, мертвих за злочини, оживо­творив iз Христом, — благодаттю ви спасенi,…» (Еф. 2:5). Сам Бог, перед Яким ми всі були винні, став людиною (Флп. 2:7), і взяв покарання за гріхи усіх людей на Себе (1 Пет. 2:24), щоб ми були виправдані перед Богом, не були винними, не були засудженими за свої гріхи.
Коли ми увірували в Ісуса Христа, крім нашого виправдання, – ми отримали Духа Святого (Еф. 1:13), а Дух Святий – це сила! Саме цією силою Духа Святого ми беремо владу над гріхом і над сатаною! Віруюча людина звільнена від влади гріха, на відміну від невіруючої. Невіруюча людина – раб гріха. Але, ми повинні розуміти, що Бог звільнив нас від влади гріха, а не від самого гріха. Бог дав нам владу для того, щоб ми самі проявляли владу над гріхом.
Віруюча людина хоч і звільнена від влади гріха, проте, може не використовувати ту владу і силу, яка в ній є (Еф. 1:19), добровільно піддаватися гріху, або, навіть, бути ще певний час у залежностях (наркотичних, алкогольних), і т.п.
В міру зростання Христового людина зростає до того, що отримує одкровення про силу, яка у ній є! Також людина отримує одкровення про Хрест, і співрозпинається із Христом. Якщо людина досягла співрозіп’яття із Христом, то написано: «… померлий звiльнив­ся вiд грiха.» (Рим. 6:7).
Яким чином це відбувається? – Якщо ми дивимося на Голгофу, на Господа, Який помирає замість нас, Який замучений за наші гріхи, коли ми бачимо рани Христа – ці рани зцілюють нас, ми звільняємося від гріха, і гріх уже не має над нами ані влади, ані сили! Ми вже настільки розіп’яті для гріха, що написано: «Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi,…» (Гал. 2:19). І якщо я співрозіп’явся із Христом для закону, – то тоді вже гріх не має ніякої влади наді мною, тому що сила гріха відбувається через закон. Сила гріха – це піддатися спокусі плоті. Якщо людина піддається спокусі, тоді одразу вина по закону – осудження себе за гріхи. Але, слава Богу, у віруючих, які спокушаються і грішать, є вихід: «Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним i праведним, простить нам гріхи наші i очистить нас від усякої неправди.» (1 Ін. 1:9).
Чим більше в людині через віру відображається Христос (Гал. 4:19), тим більше людина співрозпинається із Христом та отримує розуміння, що вона не тільки відкуплена від гріхів Ісусом Христом на Хресті, але й те, що вона сама розіп’ята з Христом для цього світу – «…  хрестом Господа нашого Iсуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту.» (Гал. 6:14).
Звільнення від спокуси гріха можливе тільки через Хрест Господній! Ісус сказав: «… хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.» (Лк. 14:27).
Хрест Ісуса Христа – це не наша фізична смерть, це – фізична смерть Ісуса Христа. Наша задача просто дивитися на Ісуса, і розмірковувати про Його жертву заради нас: «… дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса, Який за­мiсть радости, яка Йому належала, витерпiв хрест, зневаживши посоромлення, i сiв праворуч престолу Божого. Подумайте про Того, Хто перетерпiв таку над Со­бою наругу вiд грiшникiв, щоб вам не знемогтися i не ослабнути душами вашими.» (Євр. 12:2,3). Тобто, коли ми дивимося на те, що відбулося на Голгофі, дивимося на Нього, на Його рани, на Його біль, розп’яття, смерть, яка належить нам за наші гріхи, але Він робить це замість нас! – то, усвідомлюючи це, ми звільняємося від гріха, від нашої плотської, гріховної природи, тому що тоді ми помираємо для цього світу.
Отже, влада сатани і гріха припиняються одразу ж після сповідання Ісуса Христа Господом, а влада над людиною переходить до Христа. Але, так, як після народження згори плоть людини ще залишається з нею, то через цю плоть сатана і гріх спокушають людину. Цю спокусу можна назвати силою сатани і гріха. Але, людина має владу над сатаною і над гріхом – через Ісуса Христа. Остаточна перемога над спокусами – це Хрест.

Автор – Олексій Волченко

Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 04 березня 2019