Як поклонятися Богу духом та істиною?

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


У Біблії неодноразово йдеться про поклоніння Богу. У розумінні більшості людей поклоніння асоціюється з піснями прославлення Бога. Але, у Біблії є вірш, в якому Сам Ісус говорить, що «… тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.» (Ін. 4:24). Як же зрозуміти, що таке поклоніння духом та істиною?
 
У Старому Заповіті поклоніння Богу проявлялося через жертвоприношення, або через виконання заповідей. Це було поклонінням по плоті, воно було зрозуміле людському розуму. Людині зрозуміло, як поклонятися через ритуали, чи справи. А поклонятися духом можливо лише, маючи Духа Божого. Бог дає нам Духа Святого через віру в Ісуса Христа: «… увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13). І ось той, хто увірує в Христа, – той здобуває Духа Божого, і вже поклоняється Богу духом: «Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.» (Ін. 4:23,24).
Той, хто не має Духа Божого, – не може поклонятися духом. Через віру в Нього ми відзначені Святим Духом, і коли цей Дух входить у наше серце, – Він змінює його, змінює нашу позицію, змінює наше ставлення до світу, до самого себе, до інших людей, до Слова Божого, і до Бога. Бог формує в нас нову позицію, нові принципи, Він вкладає в нас Свою позицію, Свою волю. Наприклад, «Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради.» (Мф. 5:11): по-мирському це неможливо – бути щасливим, коли тебе гонять, але духом, коли ти знаєш, що вгодив Богу, – ти щасливий у своєму серці, незалежно від того, що у плоті ти страждаєш. Поклоніння духом – це чути Бога у своєму серці, слідувати тому, що чуєш.
Написано також: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,…» (Мф. 5:44): по плоті – це неможливо, але, якщо ми отримали Духа Святого – ми отримали у своє серце Божу любов: «… любов Божа влилась у серця нашi Духом Святим, даним нам.» (Рим. 5:5), цією любов’ю ми любимо і грішників, і ворогів так само, як Христос їх любить.
 
Поклоніння духом – це чинити по милості, а не по справедливості, чинити по любові, а не по закону. Ісус залишив нам всього одну заповідь: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного.» (Ін. 13:34). Любити – це і є поклонятися духом.
Отримавши Святого Духа через віру, ми отримали нове серце, отримали любов Божу, і тепер ми чинимо так, як вчинив би Ісус Христос. Написано: «Любов досягає в нас такої довершености, що ми маємо дерзновення в день судний, бо робимо в цьому свiтi, як Вiн.» (1 Ін. 4:17). Тобто, поклонятися духом – це чинити у цьому світі так, як Він – у будь-якій ситуації.
 
Поклоніння духом – це коли ми шануємо ближнього вище себе, коли ми піклуємося про інших більше, ніж про себе, маємо такі ж почуття до інших людей, як Христос: «… нiчого не робiть з суперництва або чванливости, але в по­кiрностi шануйте один одного вищим за себе.Hе про себе тiльки кожен турбуйся, але кожний i про iнших, бо у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсу­сi…» (Флп. 2:3-5).
 
Поклоніння – це коли ми живемо не для себе, а для Бога, це коли ми – раби Христа, але ж раб не приймає рішення самостійно, але Господар приймає рішення за дії раба – як йому вчинити у певній ситуації. Наше життя духом, у послуху Ісусу Христу – це і є поклоніння Богу духом та істиною. Це наша смиренна позиція перед Христом, перед іншими людьми. У мирських ситуаціях наша реакція має бути підкорена не нашим емоціям, почуттям, бажанням, а Ісусу Христу. Якщо ми вважаємо себе рабами Ісуса Христа – ми повинні запитувати Його у будь-яких обставинах: Господи, що накажеш мені робити? І не просто запитувати, але, ще й чути Його волю. Щоб почути – нам потрібно прийняти смирення, а, почувши, – діяти так, як Він звелить, а для цього потрібно ще більше прийняти смирення – «А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм.» (Іс. 66:2).
 
 
Автор – Олексій Волченко
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 17 травня 2019