Як можна навчитися любити?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 


Господь заповів нам любити – «Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного.» (Ін. 15:17). Також у Біблії написано: «Досягайте любови;» (1 Кор. 14:1). Як можна досягти любові? Як можна навчитися любити?
 
Коли ми стаємо віруючими – всередину нашого серця одразу вселяється любов. Це таємниця, яку ми не можемо пояснити, але написано – «У Hьому і ви, почувши слово iстини, благовiстя вашого спасiння, та увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13). Святий Дух, Якого ми отримали через віру, – це і є любов: «… любов Божа влилась у серця нашi Духом Святим, даним нам.» (Рим. 5:5).
Але, ми бачимо, що багато віруючих людей, які визнали Ісуса Христа Господом, залишаються егоїстами, можуть сердитися, ображатися, засуджувати, ненавидіти – загалом, не любити. Це – немовлята у Христі. Павло писав про таких віруючих: «I я, браття, не мiг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христi… бо ви ще плотськi. Якщо мiж вами заздрощi, суперечки i незгоди, то хiба ви не плотськi? I чи не за людським звичаєм живете?» (1 Кор. 3:1-3).
 
Неважливо: плотські, чи немовлята у Христі – вони все одно народилися згори, це діти Божі, тому що вони прийняли Христа. Але, після того, як людина увірувала, в ній відбувається боротьба: «… плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б.» (Гал 5:17). Це і є боротьба зі своєю плоттю, яка не хоче поступитися любові, тому що плоть – егоїстична, а любов – завжди жертовна. Для плоті жертва собою – це безумство і юродство. Тому, в цій боротьбі наше завдання – упокоритися, упокорити свою плоть перед Духом Святим, Який вже перебуває в нас, дати місце любові, яка хоче любити.
 
Ми вчимося любити і досягаємо любові тільки в тому випадку, коли ми проявляємо любов до братів реальними вчинками. Ми можемо багато говорити про любов: як потрібно жертвувати, служити, і т.п., але, якщо ми цього не робимо, – ми не знаємо любові! Якщо ми не проявляємо любові діями, – ми так і залишаємося плотськими немовлятами. Ми можемо багато вчитися, слухати проповіді, читати Біблію, але, не звершувати діл любові – це означає, що ми іще немовлята, і свій будинок збудували на піску: «… всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;» (Мф. 7:26).
Тому, в 25-й главі Євангелія від Матфея Ісус відділив овець від козлів. Вівці – любили: давали, відвідували, годували – вони практикували любов. А козли – це та сама церква, тому що пастир – один і той самий, але, вони не нагодували, не відвідали, не проявили любов: «Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.» (Мф. 25:44,45).
 
Бог створив Своїм Словом усю землю, і дав її людині! Єдине, чого Він не зміг створити для нас Словом – це любов, тому що любов потрібно було звершити, виконати! Для цього Богу потрібно було втілитися в людину, стати жертвою, і проявити нам Свою любов: «Любов Божа до нас вiдкрилась у тому, що Бог послав у свiт Єдинородного Сина Свого, щоб ми жили через Hього.» (1 Ін. 4:9).
Виходить так, що любов відкривається лише у дії! Її не можна прочитати, вивчити, вирахувати, любов потрібно тільки звершити! Також і нам, для того, щоб навчитися любити, – потрібно звершувати любов, жертвуючи своєю плоттю, як і Христос заради любові до нас пожертвував Собою: «Любов пiзнали ми з того, що Вiн поклав за нас душу Свою: i ми повиннi класти душi свої за братiв.» (1 Ін. 3:16).
 
Тобто, якщо ми хочемо навчитися любити, – любов потрібно звершувати, робити. Ти запитаєш: а як її робити? – дуже просто: потрібно побачити чиюсь потребу, і намагатися сповнити цю потребу – нагодувати голодного, дати одяг тому, кому холодно, купити ліки хворому, дати гроші нужденному, допомогти немічному сусіду. Потреби інших людей – це шлях до прояву любові. Написано: «А хто має достат­ки на свiтi, але, коли бачить брата свого в нуждi, зачиняє вiд нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа? Дiти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а дiлом i правдою.» (1 Ін. 3:17,18).
Протилежністю любові являється не ненависть, не зло, а байдужість. Якщо ми відкриємо очі, – ми побачимо навколо багато нужденних людей: ось наше поле діяльності для прояву любові. Чим більше ми проявляємо любов до людей, – тим більше Бог наповнює нас Своєю любов’ю. Чим більше ми віддаємо любов іншим, – тим більше ми отримуємо її від Бога!
 
Ти можеш сказати: я все розумію, але, я не можу любити всіх. Це означає, що в мене немає любові? – Так ось, якщо ти – віруючий у Христа, – в тобі є любов, просто твоя плоть іще сильна, і вона не дає проявитися твоїй любові. Твоя плоть блокує любов Божу, яка вже є в тобі. Для цього потрібно перемогти самого себе, свою плоть. Для цього потрібно взяти свій хрест, розіп’яти свою плоть, щоб дати можливість Божій любові проявитися через тебе: «… хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.» (Лк. 14:27). Для того, щоб стати учнем Христа, – потрібно розіп’яти свою плоть – щоб перемогти самого себе, щоб дати місце Любові, яка вже живе в нас через віру. Тоді ми й самі побачимо, і всі навколо побачать, що любов діє через нас. Тоді ми дійсно станемо учнями Христа, тому що учень Христа – це той, хто любить: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою.» (Ін. 13:35).
 
 
Автор – Олексій Волченко
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 24 вересня 2019