Що таке твердині розуму?

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


У Біблії є вірші, в яких сказано, що «Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми i всяке звеличування, що повстає проти пiзнання Бога, i беремо в полон усякий помисел на послух Христу,…» (2 Кор. 10:4,5). Як зрозуміти, що таке твердині у людському розумі? Яким чином вони формуються?
 
Написано: «… Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.» (Еккл. 7:29). Твердині – це помисли егоїста. Твердині – це помисли людини, яка незалежна від Бога. Це помисли грішника, який відділений від Божого розуму. Бог створив людину як частину Самого Себе, але, людина обрала бути окремою від Бога – так з’явилася позиція людини, окрема від Бога. От саме ця незалежна від Бога позиція і являється гріховними помислами. Це помисли гордості, звеличування, це помисли, які народжуються через власне пізнання добра і зла: коли ми самостійно судимо, що є добрим, а що – поганим. Твердині розуму людини – це переконаність людини у певній позиції, але, ця позиція не базується на волі Божій. А все,  що не від Бога – все це гріх, все це брехня.
 
Усі твердині сформовані егоцентризмом людини. Людина думає, що вона незалежна, що своєю волею сама може обрати шлях у житті. Але, насправді, усім керує Бог: «Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати­ напрямок стопам своїм.» (Єр. 10:23). Людина гордо уявляє собі, що вона є господарем свого життя, але, насправді: «… доля людини – від Господа.» (Притч. 29:26). Людина самовпевнено думає, що тільки вона сама може керувати подіями, але, Бог говорить, що все відбудеться тільки з Його волі: «Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.» (Притч. 19:21).
 
Для того, щоб зруйнувати твердині розуму, потрібно перестати бути самостійним і незалежним від Бога. Потрібно приєднатися до Бога, Який являється Духом. Для цього необхідно звернутися до Христа, і той, хто увірує – з тим Бог з’єднається Духом Святим: «У Hьому і ви, почувши слово iстини, благовiстя вашого спасiння, та увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13). Через віру в Ісуса ми повертаємося до Бога, і стаємо з Ним одним цілим. Той Самий Дух Божий, Який перебував у Ісусі Христі, – перебуває у кожній віруючій у Христа людині: «А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом.» (1 Кор. 6:17). Саме для цього і прийшов Ісус Христос – щоб поєднати нас із Богом, щоб через Нього ми з Богом стали одним цілим. Саме про це і молився Ісус Отцю: «Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине,…» (Ін. 17:21).
 
Коли ми з’єднуємося з Богом в Дусі Святім, – тільки тоді ми Духом пізнаємо істину, тільки тоді ми руйнуємо твердині, які сформовані у нашому розумі: «Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину;» (Ін. 16:13).
 
Людський розум спрямований на саму людину, а Святий Дух – на Бога. Наприклад, Іов спочатку думав, що це несправедливо, що загинули його діти, що в нього з’явилася хвороба – адже, він найбільш Богобоязка людина на планеті! Іов вимагав судитися з Богом на підставі людського розуміння добра і зла. Але, в Бога – інші думки: «Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші.» (Іс. 55:9). Ми визначаємо, що є добрим, а що – поганим відносно самих себе, а не те, що є добрим, чи поганим для Бога. У Бога інший вимір добра і зла, не такий, як у людей, ба, навіть, протилежний: «… ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.» (Лк. 16:15).
Наша гріховна плоть говорить нам, що ми – центр усього, і все, що для нашої плоті погано – це є злом. А те, що для нас добре – є добром: що ж тут незрозуміло? Проте, насправді, не Бог для нас (як нам диктує плоть), а ми для Бога. Господь – центр всесвіту, а не людина. Твердиня людини вбачає себе центром всього, що весь світ – для людини. Та, насправді, Бог створив увесь світ для Самого Себе, і кожну людину Бог також створив для Самого Себе.
Бог є Гончарем, а ми – глина у Його руках, і так, як Гончар схоче – так Він і зробить із нас посудину для Себе. І ось це ліплення буває для нас дуже болючим: «… бо Господь, кого любить, того ка­рає; б’є кожного сина, якого приймає».» (Євр. 12:6). Плоть людини, твердині розуму не розуміють цього, сприймають це як насилля над собою, і, відповідно – розуміють це як зло.
 
Тому, потрібно просто упокоритися, як написано: «За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi.» (1 Сол. 5:18). Так, з однієї сторони, нам складно зрозуміти, як можна дякувати за хвороби, за потребу, за втрати близьких? Але, написано: «Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»?» (Плач. 3:37). Хіба може відбутися щось без волі Божої? Все підкорено Його волі!
Тому, якщо ми хочемо зруйнувати твердині, – нам потрібно впокоритися, і за все дякувати Богу! Потрібно дивитися на себе, на свою долю, на долю інших людей тільки крізь призму Слова Божого, а не через добро і зло.
А Слово Боже говорить, що коли до нас проявляють зло – нам потрібно благословляти навіть тих, хто нас злословить: «… не платiть злом за зло або ли­хослiв’ям за лихослiв’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликанi, щоб успадкувати благословення.» (1 Пет. 3:9). Це – наше покликання: благословляти ворогів, молитися за тих, хто нас ображає, перемагати зло добром: «Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром.» (Рим. 12:21). Ми повинні вчитися у Христа, як Він проходив Свої випробування, і бути схожими на Нього у цьому. Так, плоть противиться смиренню, але, для цього потрібно взяти свій хрест, відмовитися від своєї власної позиції, і стати на сторону Христа: «Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.» (Мф. 16:24).
Назвавши Ісуса Христа своїм Господом, потрібно нарешті стати Його вірним рабом, слідувати за своїм Господарем, і в усіх ситуаціях запитувати Його: що звелиш мені робити? У відповідь ми почуємо те, що аж ніяк не співпадає з нашими твердинями. Наприклад, не противитися злому, любити ворогів, підставити другу щоку, і т.п. Плоть буде противитися почутому, але, потрібно впокоритися, і зробити так, як велить Господь, і як Він Сам робив: «Отже, як Христос постраж­дав за нас тiлом, так i ви озб­ройтеся тiєю самою думкою; бо хто страждає тiлом, перестає грi­шити, щоб останнiй час життя в тiлi жити вже не за людськими похотями, а за волею Божою.» (1 Пет. 4:1,2).
 
 
Автор – Олексій Волченко
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 20 вересня 2019