Ліфт та Йона
Ліфт застряг між поверхами. Він і мав зупинитися через відключення світла в Києві. Але...
Як я могла застрягнути?! Сама винна - графік не перевірила. І що тепер? Кричати? Спробувала. Марно. Ніхто не чує... Що далі?
Перші секунди охопив жах. Згадала Йону у череві кита... Цікаво, він відчував те саме?
Фобія замкнутого простору викликала паніку. Згадала! Бог зі мною навіть тут. Прийшов спокій. Подумала: треба діяти. Вода, їжа, телефон, ліхтарик, серветки, рушник, ліки, цукерки - все є. Крім повітря. Натискаю на двері з середини. Відкрилися, але за ними лише металеві конструкції, бетонні стіни і... безвихідь. В думках вимальовується картина смерті... Злі думки геть! Шепотом волаю до неба: «Рятуй!». «Отче наш» допоміг заспокоїтись.
Натиснула кнопку виклику диспетчера. Не працює. Телефон - немає сигналу. Інтернету немає. Згадала про старенький телефон. Спрацював! Слава Богу! Мама підняла слухавку і по телефонній мережі передала мій сигнал SOS далі. Викликали лифтерів. Пішла друга година очікування на порятунок...
Допила воду. Спробувала себе мотивувати: «Все ок. Витримаю». Переслухала всю наявну в телефоні музику, переслухала збережені свідчення слухачів улюбленого радіо... Серце б’ється гучно, намагаюся заспокоїтись та славити Бога співом, як Павло та Сила у в'язниці.
О! Голоси на поверсі! Хлопці з валізами мріяли спуститися ліфтом. Не вийшло, розгубилися... А я зраділа! Бо ж люди поруч! Наскільки могла, спокійно сказала, що застрягла. Один із рятівників пішов гукати ліфтерів, інший лишався по той бік дверей для моєї моральної підтримки. Янголи!
Той, хто побіг донизу, повернувся і твердо сказав, що мене скоро дістануть. Металеві звуки над головою підтвердили його слова. Рятівники десь вгорі запитали, чи є хто живий. Так, я тут є.
І двері відкрилися за пару хвилин... між 9 і 10 поверхами. Розумію: мого зросту не вистачить для стрибка на тверду підлогу... На диво, мій визволитель мав чудовий зріст і зняв мене, як котика з дерева - велетень)) Я вільна! І вдячна.
Янголи з валізами залишилися чекати увімкнення світла, мій рятівник пішов визволяти інших в'язнів ліфтових кабін, ну а я полетіла до студії, нагору. Працювати) Бо темрява зникла, а Світле радіо лишилося!
Світлана Іванченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 04 липня 2024
