Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Програма: «Сімейна консультація».

Ведуча: Ірина Суботовська.

Гості: Ніла та Юрій Савочки.

 

Шановні читачі та слухачі, до вашої уваги – інтерв’ю з Нілою та Юрієм Савочками, подружжям, яке вже 30 років разом. Цілком імовірно, саме ця бесіда допоможе вам зробити перші кроки до відновлення своєї сім'ї або до її зміцнення…

 

Ведуча: Щиро вдячні вам за візит. Вітаємо з 30-літнім ювілеєм! Ми бачили у Фейсбуці, як усі вас поздоровляли, і бажали ще 130 років прожити разом. Ми сьогодні з колегами говорили про те, які уявлення бувають у людей, коли вони одружуються і як ці уявлення змінюються з часом. Скільки вам було років, коли ви побралися?

Юрій: Мені вже було 28, а Нілі - тільки 19. Я не міг раніше одружитись, тому що нареченій потрібно було закінчити школу. Я чекав на Нілу, звичайно.

Ведуча: А коли саме Ви запримітили Нілу?

Юрій: Відвідавши одну церкву, я звернув увагу на вродливу дівчину, яка покаялась. Ми дружили. І коли їздили на євангелізації чи інші заходи, то більше дізнавались один про одного. Згодом вирішили побратися.

Ведуча: Пасторе Юрію, у тому віці Ви усвідомлювали, що несете відповідальність за молоду 19-річну дівчину перед батьками і Богом?

Юрій: Я гадав, що так. Тому що мені вже, як я сказав, було 28. Однак, як  і всі люди, котрі планують одруження, я багатьох моментів не розумів.  Звичайно, в житті виникали ситуації, коли потрібно було виправлятись і якось притиратись. І любити один одного, попри наші характери та події, які відбувались навколо.

Ведуча: Пані Ніло, як Ви уявляли шлюб?

Ніла:У 19 років я відчувала, що  вже готова до нього. Мабуть, я рано подорослішала. У 18 я почала молитися, щоб Бог мені дав чоловіка. Я просила, щоб він насамперед був християнином. Я знала: якщо чоловік буде віруючим і любитиме Господа, він любитиме мене. Це мені Бог відкрив.

Я була самостійною, тому що вже працювала, заробляла гроші, допомагала мамі…

Ведуча: …Чи не стало це перешкодою у шлюбі? Коли ти - самостійна, сильна, сама все можеш, непросто комусь підкорятись…

Ніла: Річ у тому, що у нас був пастор Озерьов Володимир Іванович, який навчав жінок підкорятися своїм чоловікам. Я розуміла, що це дуже важливо.

Ведуча: Тепер у церкві навчають молодь, як будувати щасливі сімейні стосунки?

Юрій: Ми більше через проповіді навчаємо.  Хоча іноді також проводимо семінари для дівчат та хлопців  з підготовки до шлюбу.

Ведуча: Маємо запитання від слухачів. Найперше - таке: «У Біблії сказано: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Буття 2:24). Що це за відділення? Як відокремитись від батьків і в той самий час їх шанувати?».

Юрій: Хоч як би ти вчиняв, для якоїсь із сторін це може бути боляче. Найперше, що потрібно зробити - це згадати, що написано в Божому Слові: відділення від батьків – це ж Господня заповідь.  І воно має відбутись як у фізичному, так і душевному плані. Тобто, діти, які одружуються, повинні створити окрему «республіку», в якій будуть свої кордони, правила, умови, де буде все своє. Я би навіть радив жити окремо. Якщо склалася абсолютно безвихідна ситуація і сім’я змушена мешкати разом із батьками, то все має бути нарізно, аж   до холодильника, посуду й інших речей. Якщо говорити про вплив батьків на стосунки дітей, то він часто буває негативним. Тому що мама любить свою дитину, вона хоче підказати їй, як краще.  Але найближчою людиною для чоловіка є його дружина, а для дружини – чоловік, не мама і тато. Якщо подружжя ухвалює якісь рішення,  воно може, звичайно, порадитись з батьками. Звісно, маму й тата слід поважати, проте вже немає такого обов’язку слухатись їх.

Ведуча: А в чому тоді має виявлятися пошана до батьків?

Юрій: Це заповідь, яку дано абсолютно на все життя. Якщо мами й тата втручаються в сім’ю, то діти не мають права, на мою думку, їх грубо зупиняти. Слід це робити максимально делікатно. Але в той самий час твердо. Це має робити чоловік. Він повинен казати: «Мамо, я тебе дуже поважаю. Але, вибач, ми будемо вирішувати самі».

Ведуча: У вас не було такої ситуації, коли ви опинились між любов'ю двох жінок – дружини і мами?

Юрій: Ви знаєте, ні моя, ні Нілина мама ніколи не втручалися в нашу сім’ю. Вони правильно розуміли Біблію. Моя мама завжди займала сторону Ніли. Якщо щось було не так, вона сварила сина, тобто, мене)). А Нілина мама ніколи не мала до мене претензій, тому що я в неї дуже хороший зять)).

Ведуча: Пані Ніло, може, Ви хотіли б це питання висвітлити з жіночого боку?

Ніла: Ви знаєте, коли я виходила заміж, я собі пообіцяла, що свекруха буде мені подругою, що я буду любити і поважати її. Так і сталося. 26 років свекруха була моєю подругою… Мені з нею пощастило. Моя друга мама, Софія Павлівна Савочка,  була дуже мудрою людиною. Коли вона відійшла у вічність, мені стало її бракувати…

Ведуча: Що робити тим, кому не пощастило, тим, чиї батьки руйнують сім'ю?

Юрій: Я  радив би, по-перше, фізично відділитися, тобто, не мешкати разом в одному будинку, а навіть винаймати квартиру, нехай це, можливо, буде й важче…

По-друге, слід виставити певні кордони. Це має зробити чоловік, він повинен захистити свої дружину. А якщо він цього не може зробити, то я радив би звернутись  до служителів, і вони дадуть пораду.

Ведуча: Ще одне запитання, від слухачки Валентини: «Всі чоловіки хочуть, щоб дружини були їм покірні.  І це правильно. Але чи маю я коритися чоловікові, якщо він не слухняний Богові?».

Юрій: Звернімось до Біблії.  Написано, що дружини повинні коритися чоловікам, як Господу. Тобто, ми не можем розірвати послух Богові і послух чоловікові. Якщо дружина не кориться чоловікові, вона не слухаємося Господа.  Звісно, якщо чоловік учиняє неправильно, дуже важко йому коритися. Але апостол Петро пише про те, що жінка своєю доброю поведінкою  може спасти чоловіка (1 Петра 3:1).

Втім, у всьому, що стосується гріха, дружина не повинна слухатись чоловіка. Авторитет Слова Божого - найвищий.

Ведуча: У нас є телефонний дзвінок. «Доброго дня. Я віруюча, і син мій також. Одружився він начебто з віруючою дівчиною. Але так сталося, що вона не хоче зі мною спілкуватися. Як мені бути в цій ситуації? Валентина».

Юрій: Тільки Бог може дати відповіді на всі питання. Мені багато доводиться консультувати і подружь, і їхніх батьків. Моліться, щоб Господь продовжував зрощувати у вашому серці любов до невістки.

Моліться також, щоб Він вам відкрив, як знайти той ключик до неї, щоб ви могли спілкуватися. Якщо щось не вдається, то слід просто продовжувати молитись. Бог сказав, що для Нього немає нічого неможливого.

Ведуча: І ще одне запитання надійшло нам у Скайпі, воно пов'язане з попереднім. «Мені цікаво, чому наводять приклади терпіння дружин щодо непокірних чоловіків? А що робити, коли результатом терпіння стає інвалідність дружини, травма тощо? Зазирнути б в майбутнє і дізнатися: а чи варто терпіти? Чи довго ще тебе буде використовувати негідна людина? Чи може жінка піти від людини, яка чинить насильство - фізичне або моральне?».

Юрій: Питання дуже непросте. Сьогодні сім’ї дуже потерпають від нападків. Диявол ворогує проти кожної родини.  Яка інвалідність мається на увазі? Можливо, це душевна інвалідність. А, може, фізична. Якщо чоловік дружину побив, це одне. Але буває, що жінки самі себе роблять інвалідами через образи і агресію. Вони через неправильну поведінку чоловіка настільки починають ображатись, що  це робить їх майже інвалідами. Якщо в серці засіла образа,   жінки не зможуть адекватно і правильно реагувати. Чи має право дружина розлучитись з чоловіком? Христос сказав: не має, крім випадків, коли є вина перелюбу (Матв. 19:4-9). Але що коли  чоловік завдає фізичної шкоди? Я знаю, наприклад, одну таку сім’ю. Коли дружина покаялась, чоловік почав її бити. І це було постійно. Що  зробила жінка? Вона живе окремо, тому що чоловік просто увесь час її б’є. Але жінка вирішила, що не буде з ним розлучатись. Вона кожний день за нього молиться. Це жертва з її боку.

Можна було просто махнути рукою, знайти іншого чоловіка  і будувати з ним своє сімейне щастя. Але жінки, саме через свій послух, насправді можуть зробити величезну справу, так, як написано в Біблії. Все ж Слово Боже каже про те, що не слід розлучатись, але шукати якихось інших рішень. Гадаю, що у важкій ситуації потрібно звернутися до християнських консультантів,  служителів, котрі не осудять жінку, а вислухають її і дадуть поради.

Ведуча: Пані Ніло, чи хотіли б Ви щось додати?

Ніла: Звичайно, якщо чоловік б'є дружину, треба викликати поліцію, щоб якось його зупинити, бо чоловік може і вбити. Жінка має право на захист, навіть на державний. Є органи державні, до яких можна звертатись.

Запитання слухачки: І в мене, і в чоловіка - дуже хороші  турботливі батьки. Вони всіляко підтримували нашу молоду родину. Коли  в нас народився перший син, моя мама приїхала до нас, щоб допомагати з маленькою дитиною.  За деякий час нас Бог благословив донечкою.  І мама фактично жила в нас. Й ось я помітила, що наша сім'я - чоловік, я і діти – почали сваритися між собою. Чоловік у мене запитував: «Коли мама збирається додому?». Вона багато допомагала нам, брала частину турбот на себе, але, спостерігаючи наші стосунки з чоловіком, дозволяла собі втручатися, давати поради,  навіть робила йому зауваження. Де мали пройти ці межі? І хто повинен був їх виставити?  Це мала зробити я чи чоловік? Настільки бабусі і дідусі мають право голосу в цій ситуації? Дякую.

 

Юрій: Ви можете звертатись до батьків по пораду. Але втручатись до вашої сім’ї вони не мають права,  ви вже цілком відокремлені, ви - окрема країна зі своїми кордонами.

Гадаю, межі мав виставити чоловік, але могли і ви, тому що це ваша мама. Якщо вам це було важко зробити, потрібно було попросити чоловіка, щоб він поговорив з нею. Дітей повинні виховувати батьки, а не  бабусі-дідусі.  Але чомусь сьогодні люди прагнуть влаштуватись на роботу, заробляти гроші, тому дітей вони відпроваджують до  своїх батьків, і виникають проблеми.  Тож ще раз скажу: якщо мама й тато літні, про них слід піклуватись. Але якщо батьки здорові, вони повинні жити окремо.

Ведуча: Тут іще може бути почуття боргу:  якщо батьки тобі фінансово допомагають, ти не можеш сказати: мамо, їдьте додому.

Юрій: Подружжя не повинне фінансово залежати від батьків. Якщо мама й тато хочуть благословити дітей коштами, це їхнє право. Але батьки не повинні через це втручатися в життя дітей. Це вже порушення біблійної заповіді. Боже повеління  - відділитися.

Ведуча: Дякуємо. Останнє запитання:  «Що робити, якщо дружина не благословляє на служіння, скажімо, капеланства? Вона проти, плаче. Як бути в цій ситуації, коли, з одного боку, ти повинен, ти це відчуваєш, а з іншого - дружина не відпускає? Може, через неї говорить Бог, а можливо, вона і помиляється…».

Юрій: Гадаю,  слід пам'ятати, що наш Господь не є Богом хаосу. Якщо чоловік вважає, що Господь посилає його на місіонерство, але дружина – проти, це не є гармонією. Розповім вам ситуацію з власного життя. Ми були всім забезпечені: квартирою в Києві, автомобілем, роботою, мали служіння в церкві. Але я дістав чіткий заклик від Бога до місіонерської праці. Я відповів Йому, що ніколи не погоджуюсь на неї, якщо будуть проти дружина або служителі. Якщо вони погодяться, я буду знати, що Господь підтвердив Свої наміри. Якщо Бог справді закликає до якогось служіння, то дружина відгукнеться, і це буде добрим знаком, що Господу це до вподоби. 

Ніла: Незадовго до Божого поклику ми отримали найкращу чотирикімнатну квартиру в Києві. Знаєте, ми, українські жінки, не любимо переїздити. Я не була людиною, згідною мандрувати містами. Але коли я почула інформацію про місіонерську працю, я найперша дала чоловікові позитивну відповідь.   Бог мені так поклав на серце. В подальшому ми переконалися, що ця справа була від Господа. Хоча мені нелегко було в місіонерстві. Не було комфортного житла, виникали інші складні моменти. Однак мене чоловік не змусив погодитись. Він не погрожував мені, мовляв, якщо ти не виконаєш волю Божу, Господь тебе покарає. Юрій дав мені право вибрати, щоб я вирішила сама. Для мене було дуже цінним, що чоловік порадився зі мною.

Юрій: Бог у нас  - на першому місці. Але якщо ми перекреслимо сім’ю, і будемо рухатись до виконання волі Господньої поза родиною, це буде величезною перешкодою для нашого служіння. Воно буде руйнуватися. Для нас це буде величезним тягарем, тому що Господь заповідав кожному чоловікові зберегти сім’ю. Якщо я одинак, я можу поїхати на працю (і то, з благословення служителів). Але якщо я одружений, я відповідальний за дружину і дітей. Я не можу їх перекреслити, тому що Бог спитає з мене. Написано: чоловіки, любіть своїх дружин (Ефес. 5:25). Це має бути жертовна любов. Бог спитає, чи зберіг я, здійснюючи служіння, сім’ю.

Ведуча: Непростими були  сьогодні запитання, але відповіді  були влучними. Можливо, у вас є якісь побажання слухачам.

Юрій: У мене є побажання чоловікам. Я знаю, що сьогодні дуже багато сімей руйнуються. І ця проблема проникає в церкви та християнське середовище. Я хочу звернутися до всіх чоловіків: пам'ятаймо, що ми лідери, що ми несемо відповідальність за сім'ю. Бог заповідав нам зберегти родину будь-якою ціною, ми відповідальні за це перед Ним. Ми повинні ухвалити рішення: наша сім'я ніколи не зруйнується.  Але якщо вона все ж руйнується, потрібно, як я говорив, звертатись до служителів. Написано: просіть, і буде вам дано (Матв.7:7).

Чоловіки, будьте лідерами, візьміть на себе відповідальність.

Жінкам я би хотів побажати:  не прагніть бути незалежними. Виховуйте своїх дітей, у послуху й навчанні Господнім (Еф. 6:4). І Бог вас благословить.

Ніла: У мене є побажання тещам і свекрухам. Я теща двічі, і я дуже люблю своїх зятів. Але я прошу кожну тещу і кожну свекруху, щоб вони молились і благословляли своїх дітей, але ніколи не втручались у їхню сім’ю. Щоб тещі і свекрухи  були друзями своїм дітям, але відпустили їх. Діти повинні жити окремо, у них своє царство. Ви можете допомагати їм фінансово, допомагати молитвою. Але будьте мудрими.

 

 

 

 

• Попередня
• Наступна