• Світлі гості
• місіонер
• Павло Давидюк

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Програма: «Світлі Гості»
Ведуча: Галина Волченко
Гість: Павло Давидюк 

Ведуча: Я вітаю наших радіослухачів! У нас в гостях - директор місії «Світло на Сході» Павло Давидюк. Вітаю, Павле!

Павло: Доброго дня, Галино Львівно та всі слухачі! Скажу відверто, я вже скучив - давно я вже не був у вас в гостях.

Ведуча: Ми дуже раді, що Ви з нами. Є така думка: друг - як ліфт. Він або опускає тебе, або піднімає. Місія «Світло на Сході» є для нас другом, який піднімає рівень радіо «Еммануїл» своїм служінням, своїми програмами, а також підбадьорює добрим ставленням і дружбою. Тому у Вашій особі ми хочемо освідчитися в любові всій вашій команді. Ми точно знаємо, що ви були тими, хто був дуже радий, що в ефірі з'явилася цілодобова просвітницька радіостанція «Еммануїл».

Павло: Ваші почуття я дуже добре розумію. Вони абсолютно взаємні. Слава Богові за Світле радіо.

Ведуча: «Світло на Сході» - що це за місія? Розкажіть трішки історію.

Павло: Наші співробітники зараз організовують нове служіння - малі групи з вивчення Біблії. Мрія - заснувати церкву в одному з сіл Київської області. Наш працівник зустрівся з директором школи, який одночасно є депутатом місцевої ради. Співробітник «Світла на Сході» розповів, яку літературу ми можемо передати до бібліотеки. Директор запитує: «А до якої конфесії належить ваша організація?». Наш працівник відповідає: «Ми - місія, яка проповідує Євангеліє. Ми не намагаємося втягнути людей в якусь церкву. Ми просто розповідаємо про Бога, про віру, про християнство». А директор на це відповідає: «Кому на думку спала така прекрасна ідея?». Тобто, наша головна мета - проповідь Євангелія. В Україні місія «Світло на Сході» діє від 1991 року. Господь вчинив багато чудес. Звичайно ж, не можу приховати того, що ця місія колись починалася з нашої родини. Я старший син, нас - 5 дітей. Мій тато дуже рідко бував удома, коли ми були маленькими. Фактично, нас виховувала мама. Оскільки батькові потрібно було годувати сім'ю. А також він ніс служіння в церкві.

Ведуча: А сім'я віруюча?

Павла: Так, ми всі - християни з дитинства. Я - типовий ДВРівець (ДВР - «діти віруючих батьків»).

Ведуча: А тато був ДВР?

Павло: Батьки тата - перші віруючі в нашій родині. Дідусь був пресвітером церкви і дуже любив Бога. Батько - християнин з дитинства.

На якомусь етапі тато усвідомив, що не може приділяти належного часу близьким, оскільки постійно заклопотаний служінням і забезпеченням сім'ї. Він подумав: якщо так буде продовжуватися, діти будуть втрачені - ми просто підемо в світ. Тато багато постував, молився, щоб Бог у якийсь спосіб заповнив недолік його спілкування з нами. І я за плодами бачу, що Господь відповів на ці молитви...

...Одного разу батько поїхав на Філіппіни у складі групи християн Радянського Союзу на Лозанську конференцію. Коли вони поверталися, кожному подарували кінопроектор і фільм «Ісус». Половину днів у році тато їздив до різних місць і показував цю картину. Після перегляду глядачам пропонували молитву покаяння. Так утворилася перша група з вивчення Біблії, яка проходила у нас вдома, в Києві. Ця група зросла до 50 осіб. Коли я бачив цих людей, котрі в минулому абсолютно не знали Бога, я по-справжньому за них радів. Я бачив духовну переміну...

...У тих, хто пізнав Господа на переглядах фільму, були моменти «до» і «після». А я «до» не мав. Часто віруючі діти не знають, у чому їм каятися. В принципі, до 18 років я чув про Бога, але не знав Його. Але пізніше сталися такі обставини, які цілком змінили ситуацію. І я не шкодую про це.

Ведуча: А Ви не могли б поділитися цією історією?

Павло: Була низка обставин, які спонукали мене до такої думки: я не хочу фальші. Мені набридло, що в церкві я - один, з друзями - інший, а вдома - третій. І я сказав: «Господи, я не хочу фальшивити, грати в християнське життя». Я пам'ятаю, що це було щире покаяння, яке стало переломним моментом в моєму житті.

Ведуча: І зараз Ви в місії «Світло на Сході» продовжуєте справу батька?

Павло: Є такий чоловік, його звуть Вольдемар Цорн, він - головний редактор журналу «Віра і життя». Вольдемар запропонував татові створити партнерську організацію німецької місії «Світло на Сході». Тоді її засновували для всього Радянського Союзу. Мій батько відповів: «Ну, гаразд, будемо створювати». Так з'явилася українська місія.

Ведуча: Що це за організація?

Павло: Наша головна мета - це проповідь Євангелія будь-яким доступним способом. Наприклад, ляльковий театр «Світла на Сході» сьогодні виїхав о 7 ранку в Житомирську область, щоб показати 2 вистави. Це прекрасний спосіб проповіді Євангелія, який розтоплює лід.

Ведуча: Ви здійснюєте і видавничу діяльність. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

Павло: Ми видаємо журнали «Віра і життя», «Стежина» російською і українською мовами. В Україні у нас близько 85 тисяч передплатників. Також публікуємо християнську літературу. Але чим унікальне видавництво «Світло на Сході»? Ми готуємо винятково таку літературу, яка абсолютно зрозуміла і доступна як для людей, котрі знають Бога, так і для тих, хто з Ним не знайомий. Я щасливий, що церкви долучилися до цього служіння. Наша місія запропонувала такий проект: ми готові безкоштовно передати весь комплект наших книг до будь-якої світської бібліотеки. І кілька сотень бібліотечних установ за рік було поповнено саме завдяки церквам, які домовилися про це. Проект діє вже чотири роки і за цей час понад 5 тисяч бібліотек ми забезпечили літературою. Ми віримо, що книги - це місіонери. Вони йдуть туди, куди нас, християн, не пускають. Тому для нас це дуже цінне служіння. Або коли з місії сотнями тисяч розсилаються журнали, ми просимо Бога про те, щоб Він кожен із них використовував для Своїх цілей.

Ведуча: На сайті «Світла на Сході» є програми, які ви готуєте і їх можна завантажити?

Павло: На веб-сторінці є абсолютно всі наші програми - і дитячі, і для дорослих. Відкрию маленький секрет: ми нині розробляємо великий онлайн-проект. У його рамках буде зібрано літературу всіма мовами, якими її видавала місія «Світло на Сході», починаючи від 1920 року. А також аудіо- та відеозаписи. Якщо дозволить Господь, десь за півроку ми зможемо цей проект запустити...

Про інші цікаві факти ви зможете дізнатися, переглянувши повне інтерв'ю з Павлом Давидюком на Ютюбі.

• Попередня
• Наступна