Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Програма: «Сімейна консультація»

Ведуча: Ірина Суботовська.

Гість: Костянтин Антонюк.

 

До Вашої уваги, шановний читачу, дивовижна історія – історія сліз та радості, страждання і перемоги. Господньої перемоги. Бог вчасно дає Свою відповідь на наше прохання та чинить диво у нашому житті…

Костянтин: …Ми з дружиною дуже хотіли мати велику сім’ю. Ми обоє до цього прагнули. Але декілька років проминули в марних очікуваннях. Вагітність у Тані не наставала. Ми пройшли всі обстеження. Вони показали: оскільки дружина у підлітковому віці перебувала в Києві, коли сталася аварія у Чорнобилі,  то почались незворотні процеси в яєчниках. Усі внутрішні жіночі органи були нерозвиненими. Медики сказали, що дітей у нас не буде ніколи. Але у Господа є Своя відповідь на такі діагнози. На сьогодні ми маємо 5 біологічних дітей, до того ж, всі пологи пройшли успішно і без наслідків.

Ведуча: Що ви робили, щоб ваша з дружиною мрія здійснилася?

Костянтин: Відповім, можливо,  просто, але так воно й було – ми вірили, що це станеться. І коли у певні хвилини Тані бракувало віри, дружина гірко плакала, я її підтримував, сподіваючись, що настане той момент, коли Господь і нам дасть відчути щастя батьківства та материнства, й так і сталося.

Ведуча: Костянтине, а не спадало вам на думку, що це така воля Божа для вашої сім’ї – не мати дітей?

Костянтин: Відвідувала і така думка. Я собі думав так: Якщо не буде дітей, тоді ми будемо всиновлювати. Й ми були серйозно націленими на цей крок. Але перед тим, як ми вже мали збирати документи, дружина відчула якийсь дискомфорт. Пішла на обстеження до свого лікаря-акушерки. Ця медик була настільки впевненою, що моя Таня ніколи не матиме дітей,  що вона сказала: «У Вас розвивається онкологія, це вже пухлина, Вам потрібно йти до онкоцентру на операцію». Ми пішли туди, а там, посміявшись, відповіли: вам треба йти до пологового, що це у вас за акушерка, яка не може визначити вагітності?! Ми були безмежно щасливими і вдячними Богові! Коли ми коримося будь-якій Господній волі, то часто Бог відповідає на наші прохання так, як ми хочемо.

Ведуча: Нині у Вас – 5 дітей. Скільки їм років?

Костянтин: Найстаршій – 18. Найменшій – 6.

Ведуча: Але ви мрієте взяти під своє крило ще діток?

Костянтин: Так. Коли старша дочка досягла 18 років, ми з дружиною згадали свої слова, що будемо всиновлювати дітей. І ми казали: оскільки  народжуються власні діти, то ми дамо їм час вирости, щоб подарувати щастя та надію ще комусь. Сьогодні ми розуміємо, що це була підготовка – на рідних дітях…

Ведуча: …А потім прийдуть випробування  через важкі характери прийомних дітей?

Костянтин: То вже буде набагато легше. Знаєте, сьогодні я прийшов на передачу з бажанням руйнувати стереотипи. Тому що через своїх дітей було знищено стільки стереотипів… Утім, не слід  думати, що все відбуватиметься за помахом чарівної палички. Треба зазнати певних труднощів, щоб зрозуміти дитячу психологію, підлітковий вік. Усе це довелося на собі відчути. І тепер ми загартувалися (сміється)…

Ведуча: Перейдімо до запитань слухачів:

Анатолій: «Спостерігаю за своїми дітьми. Один ходив до звичайної школи, інший - до християнської. Спостерігаю, як молодший копіює манери, висловлювання дорослих із християнського середовища. Як зробити так, щоб це не стало причиною формування шаблонів? Щоб це не була гра в релігію? Хвилююся, щоб синочок не став у майбутньому просто релігійним».

Костянтин: Для дітей найбільший авторитет – це батьки. Якщо дитина бачить, що Слово Боже шанується у вашому домі, що в ньому є «вівтар» поклоніння Господу,  вона ніколи не буде жити за чужими шаблонами. Хоч що б то було – чи християнський садочок, чи релігійні люди навколо, коли ви, мама й тато,  є гарячими християнами і це демонструєте вдома,  дитина, так, перейматиме ваш шаблон, але, повірте мені, дуже цінний шаблон для її подальшого життя.

Ольга: «Я хотіла поцікавитися думкою вашого гостя з приводу такої ситуації. У нас – християнська сім’я, але діти, як завжди, бувають дуже неслухняними, метушливими, галасливими. Оскільки тато заклопотаний роботою, то більше часу проводжу з ними я – за читанням Біблії та  молитвою. Чоловік не виявляє такої охоти та ініціативи виховувати дітей. І ще мене тривожить ось що: він дуже часто виходить із рівноваги. В чоловіка бувають такі лють й агресія,  що він часто вживає лайку, хоч він і віруючий. Що я, як мама, можу зробити? Мені здається, це дуже погано вплине на дітей, на їхню віру і відданість Богові…».

Костянтин: Ольго, знаєте, як вчиняти з чоловіком? Поділюся своїми спостереженнями і побажаннями для Вас. Можливо, вони будуть корисними. Якщо хлопчики – метушливі, це нормально.  У цьому нічого поганого немає.  У сім’ї Ви бачите таку поведінку чоловіка, якої не бачать інші. У ситуаціях, коли він спалахує, ви можете бути або «бензином», або «водою». Тут принцип «клин клином вибиває» - не спрацює. Діти за Вами та Вашим чоловіком спостерігають. Вони дивляться, як Ви реагуєте. Наскільки Ви як християнка реагуєте на нехристиянську поведінку, скажімо, агресію? Чи намагаєтесь відповісти тим самим? Чи, може, Ви гідно уникаєте моментів, які викликають лють? Довіртесь Богові. Моліться за чоловіка і не намагайтесь його повчати. Повірте, Господь це зробить ліпше за Вас. Натомість докладіть зусиль, щоб бути максимально спокійною та врівноваженою,  щоб діти могли бачити захист і стабільність у Вашій поведінці. Майбутнє Ваших дітей багато в чому залежить від Вашої позиції.

І ще одне запитання слухачки: «Чи стикалися Ви з такою ситуацією, коли дитина категорично не хоче читати Святого Письма?».

Костянтин: Можливо, Ви даєте дітям дорослу Біблію. Можливо, Ви її так подаєте, що їм нецікаво читати. Все залежить від того, як ви пропонуєте дітям біблійні історії. Моєму старшому хлопчикові пішов 13 рік, і я вирішив дати синові дорослу Біблію. І ми нині читаємо Повторення закону. Я питаю: «Ну, що, ти зрозумів?». Каже: «Ні». Дітям треба так донести Святе Письмо, щоб вони збагнули його на своєму рівні. Ви як батьки донесіть їм цю інформацію. Не намагайтесь просто змусити читати Біблію. Просто перекажіть біблійну історію своїми словами. Обніміть дитину і скажіть, що її записано в Божому Слові. І це може мати набагато більший ефект…

Слухач запитує: «Мені дуже хочеться почути думку гостя щодо такого моменту як замахування на батьків. Коли я кажу синові, що він буде покараним за деякі вчинки, син погрожує, що мене вдарить. Почувши це вперше, ми з чоловіком засміялися. Проте нині я за це серйозно молюся. А чоловік каже: «У сім’ї мужик зростає, це добре»…

Костянтин: Із цих декількох речень  можна зрозуміти: батько пишається, що в нього росте неслухняний син, який готовий бити матір. Мені здається, тут більше проблема не з дитиною, а з татом і з ситуацією в сім’ї. Звичайно, це неприпустимо, що син так відповідає. Ну,  якщо ви його попереджаєте про те, що покараєте, то мусите це втілити на практиці, щоб Ваше слово не розходилось із ділом...

Дивіться інтерв’ю з Костянтином Антонюком на нашому каналі в Ютубі…

• Попередня
• Наступна