Програма: «Сімейна консультація»

Ведуча: Ірина Суботовська

Гості: Вікторія та Сергій Гординські

Ведуча: Скільки років вашому шлюбу?

Сергій: За 2 дні буде 19.

Вікторія: Майже ювілей.

Ведуча: Серйозно?! Наша передача з вами вийшла трохи раніше. А скільки років вам було, коли ви одружилися?

Вікторія: Мені - 25.

Сергій: А мені - 30 «з копієчкою».

Ведуча: А ви не шкодуєте, що у вашому випадку це було 25?

Вікторія: Мені здається, я завжди знала, що вийду заміж у 25 років. Це було абсолютно усвідомлено. Я ніколи навіть не думала про шлюб у 18. Мої думки були зайняті спортом, самоосвітою. 25 років для мене було оптимальним віком, для того, щоб жінці бути відповідальною, розуміти, що вона виходить заміж, і, звичайно ж, для того, щоб бути продовжувачкою роду.

Ведуча: А у вашому випадку, Сергію?

Сергій: Абсолютно нормально. Тому що на той час я вже більш-менш відбувся. Я був уже помічником пастора, а Вікторія - адміністратором церкви. До того ж, ми мали настільки однакові погляди на багато речей. Я теж займався спортом, а Вікторія була у мене в той час у підпорядкуванні.

Ведуча: Що, взагалі, входить до поняття «відбувся»?

Сергій: У той час я працював з інвалідами з порушеннями опорно-рухового апарату. Я був другим тренером параолімпійської збірної України. І я бачив, що я потрібен цим людям. Для мене поняття «відбувся» в той момент означало допомогу іншим. Я вже був віруючим на той час і знав Бога. «Відбувся» - це означає не володіння грошима, квартирою, це - стан серця. Коли ти розумієш, що на тому місці ти потрібен людям, то в цьому разі - так, ти відбувся. Я бачив, як вони раділи, розправляли плечі, ставали чемпіонами. Було чудово це  спостерігати. А решта все додавалося поступово. Я знаю багатьох людей, які мали квартири, машини, але вони не відбулися, вони не бачили свого призначення, не знали, куди докласти серце і через це сумували. Бути корисним і бути на тому місці, де тебе хоче бачити Бог - це найкраще.

Ведуча: У вас з'явилися діти, зокрема, дочка Єва. Це якось вплинуло на ваше служіння?

Сергій: Абсолютно ні. З однієї причини - ми з Вікою побралися і поїхали місіонерами під Полтаву, в одну маленьку церкву. І за місяць після того, як Віка народила, вона вже служила в гурті прославлення. Тому Єва була поряд. Поки мама грала на «Ямасі», тато колихав дочку. Потім тато йшов проповідувати, а мама колихала Єву. Наші діти ніколи не були перешкодою або тягарем. Це було приємне маленьке доповнення.

Ведуча: Рішення поїхати на місію в село не було складним?

Вікторія: Ви знаєте, я йшла за чоловіком. Для мене це - найголовніше. Я завжди про це говорю на жіночих спілкуваннях: «Якщо ви підете за чоловіком, Бог ушанує ваш послух і вас як жінку». І тому рішення йти за Сергієм і було тим мотивом, який рухав мною в той момент. Я сміливо зробила крок за чоловіком, я не думала про те, що на мене чекає, хоча з селом мене абсолютно нічого не пов'язувало в минулому. Може, це і добре, що я не знала, що мене там чекатиме - труднощі, проблеми і т.ін. Я просто йшла за Сергієм.

Ведуча: І тому Бог давав благодать.

Вікторія: Саме так.

Ведуча: Як бути жінкам, чиї чоловіки йдуть не за Господом, а живуть за своєю волею?

Сергій: Ну, це окрема категорія людей. Таким жінкам потрібна мудрість, насамперед. Терпіння. І моліться за них, тому що це важко - перемогти чоловічий егоїзм. Особливо, якщо чоловік ще не покаявся. Але вірний Бог. Адже Він сказав: «Будеш спасений ти сам та твій дім». У служінні ми маємо дуже багато свідчень, коли дружини вимолювали своїх чоловіків і в той самий час вони їх не пиляли Писанням, не змушували ходити до церкви, вони просто були біблійними дружинами, побожними жінками. Так, це важко, це боляче. Але потім, коли ти бачиш сім'ю, яка пройшла через молитву, і яка знайшла порятунок, це настільки тішить. Я знаю багатьох пасторів, які говорили, що вони взагалі хотіли вже розлучитися, коли були невіруючими, але Бог з'єднував їхні сім'ї. Діти захоплювалися наркотиками, йшли до банд, і Господь повертав їх, і бабусь та дідусів пізніше рятував, і це не поодинокі випадки. Тому не залишайте свого уповання на Бога, тримайтеся за Нього, особливо, якщо ви зараз проходите важкий час. Сестрички, тримайтеся, Господь - вірний...

• Попередня
• Наступна