• Сімейна консультація

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 

 Сьогодні в нас у гостях  - пташка, яка залетіла до нашої студії із добрим серцем, наповненим любов`ю – Оленка Майовська.

 

  Хотіли б поговорити з вами власне про виховання, про дітей у вашому житті. Ви зростаєте, розквітаєте з трьома дорослими і з одним, трошки меншим, чоловіком. Як під одним дахом, де так багато чоловіків - мужніх, сильних (у них інший тембр голосу), залишатися ніжною, тендітною Оленкою?

 

  Я сюди запрошена не як «правильна мама». Я вважаю (це моя думка), немає правильних мам. Мами мають бути люблячими, і мудрими, і зростати в Бозі. Тоді буде все добре. А як у сім`ї… По-різному… Інколи я тиха, як вода. А іноді – буваю зарізка. Це дуже рідко буває, це не стиль мого виховання або просто відносин у нашій сім`ї. Але якщо потрібно, я можу стати на стільчик, і сказати: «Алло, почуйте мене!». А зростаю… Цей рік був таким… важким. Важким, бо 20 років подружнього життя, діти підросли, молодший підріс, ми живемо в новій країні 3,5 роки, все дуже бурхливо помінялося, зі здоров`ям у мене трохи проблеми… Ми радикально переглядаємо наші відносини, і питання, які постають у сім`ї. Скажімо так: я хочу бути почутою! Є певний час, коли я і чоловік сіяли в дітей, або я в чоловіка. А зараз хочу трішечки почути сама себе. І щоб було комфортно всім у сім`ї.

 

  Ми заговорили про те, що жінки трішечки підвищують голос – це можуть бути обставини, реакція на якісь ситуації. Але, часто ось цей образ, в який входить жінка, фіксується і в дітей, і в чоловіка. І вже такий штамп: «Ага, моя дружина свариться… Баба-генерал…». Як на цьому не зациклитися, щоби назавжди такою не стати, чи на довгий період? Бо потім ще важче те відбудовувати…

 

  Я думаю, якщо таке відбувається часто, з дружиною, і з мамою, тут потрібна допомога – розмовляти з чоловіком. І якщо вже до того дійшло, що дружина постійно або роздратована, або криклива, на те є певні причини. І не можна залишати – чи то мама, чи то дитина, чи то чоловік – «ось, це твоя проблема». Це сім`я! Отже, якісь є збудники, з якими треба впоратися разом. І тоді вона буде добра. Знаєте, я завжди кажу: щаслива мама - щаслива сім`я і щасливий чоловік. Добре мамі – добре сім`ї, добре чоловікові. Добре всім… Якщо є певні якісь збудники, треба, щоб чоловік допомагав. Дружина не може так сидіти, й от їй заманулося – і вона кричить, і вона нервується. Отже, щось її дістало, треба забрати цей збудник. І все.

 

  Чоловік скаже:  «Хай молиться!».

 

  Бог нам дав не тільки молитву, Бог нам дав розум, дав душу, дав серце. Не можна все перекидати на Бога, й ось тільки бігати з Біблією та показувати місця з Писання. В сім`ї не можна так. Я бачила родини, де ось тільки з Біблією, бачила, навпаки, перебір… В усьому має бути гармонія. Ми ж відчуваємо, чи це, дійсно, духовна проблема, чи це брак якоїсь уваги… Можливо, мама втомлена. Дати їй відпочити… Не відпочити раз на рік, а, взагалі, така система має бути – чи раз на тиждень, чи на день мають бути якісь свої хвилини... Те, що разом треба відпочивати сім`єю – однозначно. Але якщо разом, мама теж має певне навантаження: зібрати, нагодувати… Та якщо вона сама – вона сама.

…Ми бурхлива сім`я – якщо відпочиваємо, то всі довкола чують, що ми відпочиваємо. І якщо служимо, теж так склалося, що служимо разом…

        В Олега є християнський дитячий хор. До речі, можу такий промоушен зробити – цього літа (липень, серпень) ми приїдемо хором, з батьками. І хочемо відвідати дитячі будинки, які ніхто не відвідує, не ті, де хтось знає і піклується. Ми бажаємо, щоб це були діти, на котрих ніхто не звертає уваги. Ми готуємо до цього хор…

 

  А скільки, на вашу думку, приїде дітей?

 

Я думаю, це буде до 20 – 25 дітей, і батьки – один, двоє, це все фінанси. Ми робили концерт різдвяний на українське Різдво в Сіетлі, збирали кошти: пекли і діти, і батьки. І продавали диски, і все, що тільки можна, щоб були фінанси на цю поїздку, закликаємо бізнесменів, у кого це на серці. І хочемо захватити дві сторони, щоб діти зустрілися і служили один одному.

 

   Час не повернеш… І в кожної сім`ї свої помилки, свої «граблі». Але… От якби повернути час на 20 років назад… Що би ви сказали Оленці? «Яких помилок, Оленко, не припустися через 5, через 10 років?».

 

Бути чесною сама з собою… Що я маю на увазі? Ми всі, жінки, без винятку, жертовні. Це в нас вкладено вже Богом, щоб ми були мамами, гарними дружинами. Але в жодному разі не бути жертовними у сенсі от просто покласти себе. Тому що атмосферу дійсно створює жінка – дружина, мама – і якщо вона виснажена, якщо вона тільки робить, робить, робить для когось… Так. Вона отримує насолоду, однозначно! Я от зараз пишу чоловікові: «Я не жалкую ні про жоден прожитий день у нашій сім`ї». Але треба не тільки мамі – чоловікові, дітям – чути себе. Не треба надягати чужий одяг на себе. Це значить, треба відчути, щоб тобі було гармонійно… Чесно – ти відчуваєш, і ти спокійно можеш це висловити. Коли тобі щось говорять, чи щось роблять, і ти вихований гарно… У християнстві це дуже тонка грань… Я її відчула, щоб бути гарною, відкритою – так і амінь! Це навіть не обговорюється. Висловлювати також свої бажання. Висловлювати також свою думку, а не тільки прислухатися до інших. Розумієте? І це дуже важливо для кожної жінки! Хочеться бути почутою! А чому не чують? Бо ми – окей! «Так добре?». «Така квітка чи не така?» - «А, добре!»… А сказати треба: «Так, було би дуже добре, аби ти подарував квіти. Давай наступного разу ти це подаруєш!». А ми звикли: «А… не подарував.. Це окей… Не застелив – то нічого, то окей!». Розумієте, все це дрібнички... А хлопчики це все так добре схоплюють. А потім ти: «Ой, не застелив ліжко!». А вони: «О! Ти раніше про це не говорила!». Ви розумієте, про що я? Треба спокійно висловлювати, що ти хочеш. Це я поділилася, над чим я зараз працюю. Іноді потрібно голосно сказати. Іноді змовчати… Треба потрошку видавати ці дози, але не забувати про себе. Якщо заповідь: «Полюби ближнього свого, як себе самого»… Якщо я неправильно люблю, неправильно ставлюся до своїх почуттів, як я можу зрозуміти іншу людину?

 

  Наша радіослухачка запитує, як ви ставитеся до конфліктів у школі?

 

Що стосується конфліктів із вчителями… Це моя думка, зі мною можуть погоджуватися, можуть ні… Були конфлікти, наприклад, старший син на уроці міг сидіти, наспівувати, комусь це заважало… Була ситуація, був хлопчик. Хтось когось штовхнув… Кров, міліція… Я, як мама (чоловіка не було), я ще вагітна була… Звичайно, в цій ситуації дитина має відчувати стіну! Я захистила сина… Або, якщо до Олесика викликали: «У нього поганий почерк…». Я приходжу до вчительки з української мови, переступаю поріг, і вона вже: «Ой, добре, що ви нарешті прийшли…». А я кажу: «Я так із вами згідна… Але я така щаслива мама… Я прийду, він мені допоможе те, він мене нагодує… Ви уявляєте?!». ЯКИЙ ПОЧЕРК???!!! Тобто, я дала зрозуміти, що  свою дитину не дам образити! Але вдома я приходжу, я з ним працюю. Я пам`ятаю з дитинства, у мене завжди тато ходив на батьківські збори.

…Він ішов, і я знала, що він мене захистить! Навіть якщо десь хтось щось скаже із вчителів, я ніколи не переживала. І ми потім сиділи, обговорювали. І вже тоді відверто тато мені говорив: «Дивись, ось тут так. Там я сказав так. Але ти маєш зробити так». Я не люблю, коли сама це роблю, і не люблю, коли інші батьки критикують своїх дітей. Я буцім тендітна, худенька, але що стосується дітей – я велика, накачана. І це мої діти – Бог дав їх мені! Наприклад, якесь там зауваження, знаєте, повчають там при мамі… Кажу: «Стоп! Мені скажіть, він не чує. А я з ним попрацюю!». Я не дозволяю виховувати мою дитину у моїй присутності. А дитина – вона відчуває просто захист! Що дуже потрібно! Сім`я – це захист! Звісно, батьки мають тверезо дивитися і на якісь зауваження вчителів у школі, і на поведінку дитини. Якщо це брехня постійна, або він войовничо налаштований, злий… Так, із цим треба працювати. Але це йде з сім`ї…    

 

• Попередня
• Наступна