• Актуально сьогодні

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 

  Освіта, навчання дітей – усе це мине. А що залишиться? Взаємини та любов. Про побудову стосунків з дитиною, розвиток її сильних сторін, про стереотипи, які супроводжують дистанційне навчання говоримо із практичним психологом Ольгою Чуріковою.

«Тут базовим є, напевно, ставлення батьків до цього всього, і настрій батьків - як до навчання, як до дистанційної освіти, як і взагалі до того, що відбувалося в нашій країні і у світі в цілому. ...Ковід увірвався в життя кожного і у багатьох це забрало звичний спосіб життя. І це могло позначитися на їхньому ставленні до життя і, зокрема, на ставленні до навчання»

 

«Усі звикли, що дистанційна освіта це не освіта. Ну, от взяти, припустимо, шлейф, який тягнеться ще з радянських часів, - потрібно вчитися 5 або 6 днів в тиждень, відсидіти 5-6 уроків. Ось це освіта, коли вчитель тобі особисто пояснить або класу пояснить. Якщо це відбувається не в такій формі, то це не навчання, ви навчитися нічому не можете. І ось коли таке переконання є в розумі батьків, то наші переконання, наше розуміння залучають в наше життя ті обставини, які просто підтверджують те, що є. Є школи, які навчали дистанційно добре і якісно своїх учнів...»

 

«Будеш погано вчитися - організуєш клініку, в яку наймеш відмінників до себе на роботу». Це реалії сучасного життя. Якщо взяти за статистикою, то ті діти, які не можуть увійти в шкільну програму, але їм не підходить просто, вони сильні в іншому. У кожної людини - у маленької, у великої - є свої сильні сторони. І, на жаль, школа і її програма не задіють всіх сильних сторін, щоб сказати, що «ти в цьому сильний, ти можеш на цих предметах концентруватися...»... На жаль, є такі сильні якості у людей, яких школа взагалі не розвиває»

 

«... Коли наші діти ростуть, до 18 років молода людина, молодий хлопець, молода дівчина по ідеї повинні вміти самостійно жити. У сучасному світі це, на жаль, не так. Навпаки, вони тільки починають прощатися з дитинством. Прощаючись зі школою, вони думають, куди вступати далі і, на жаль, більшість з них не готові до самостійного життя»

 

«... Настрій наш, коли ми проводимо час з дітьми, має дуже велике значення. Тобто, тут важливіше з боку батьківського підтримувати дітей, щоб ось якими вони є, вони могли зберегти свою самобутність»

 

«... Діти не повинні бути гордістю нашою. Ніхто не давав права нам, батькам, вважати, що діти будуть тими, ким я буду пишатися і ким я буду свій авторитет, свій статус в суспільстві підтверджувати або піднімати. Діти - це діти. Це їхнє життя. Вони дані нам Богом для того, щоб ми могли створити для них умови, які допоможуть їм розквітнути, бути успішними, щасливими людьми...»

 

• Попередня
• Наступна