Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Девід присвятив своє життя проповіді Євангеліє. У свої 90 років він подорожує по всьому світу і розповідає  про силу молитви та віри.

  

З чого почався його шлях? Ось, що Девід Хасавей розповідає про себе: «Я був уже євангелістом, але  всередині країни, в Англії. А пастором я став ще у віці 18 років. Водночас, коли мені було 18, я провів своє перше євангелізаційне зібрання. Але я знав, що Бог закликає мене [до служіння] у країнах колишнього Радянського Союзу (цікаво, що багато хто не вважав Радянський Союз полем для місіонерської праці).

Але що сталося: я захворів на рак горла. Так, Біблія каже, що Бог – наш Цілитель. І, звісно, Ісус, коли був на землі, доводив Своїми чудесами, що Він є справді Божий Син. І я у своєму житті був свідком величезних див.

Але в 1964 році я втратив голос. Мені довелося звернутися до лікарів, і вони сказали, що в мене – рак горла. Сьогодні я знаю, що це цей вид онкології лікується найскладніше. Але тоді я відмовився від лікування, прагнучи побачити вияв Божої сили у своєму житті. Тому я сказав лікарям, що я буду молитися, бо вірю в силу молитви і Бог мене зцілить…

Отож я молився, тривало це 3 місяці. Наприкінці цього періоду мені потрібно було знову звернутися до лікарів…

Я дуже добре пам’ятаю той день – була п’ятниця. І я [медикам] знову сказав: «Дивіться, я християнин, я дитя Боже і я вірю в те, що Бог зцілив мене від раку». Але коли лікарі зазирнули в моє горло, вони сказали: «Бога немає. Ви втратили час, молячись. Бо  рак не зник. Пухлина стала настільки великою, що вам потрібно негайно робити операцію, інакше ви помрете».
Уявіть себе на моєму місці: я запевняю, що Бог – існує, що Біблія каже, що Він зціляє, я Божа дитина, чому ж тоді дива не сталося?!   І я знову почав молитися: «Господи, я потребую чуда». Це було в суботу, коли я так помолився.  Жодної відповіді.

У неділю я помолився найсміливішою у своєму житті молитвою. Я сказав: «Господи, я вірю, що ти хочеш, щоб я поїхав у Радянський Союз, що, звісно, означає на певний час залишити родину і церкву.  Я потребую дива. Тому, якщо Ти хочеш, щоб я розпочав працю в Радянському Союзі, потрібно, щоб Ти зцілив мене від раку. Якщо Ти не хочеш, щоб я їхав до Росії, і залишався в Англії, йшов на операцію, тоді не зціляй мене»…

Наступного ранку я зустрівся з лікарями, які вихвалялися, що Бога немає. Вони вставили інструмент у горло, щоб дізнатися, як саме оперувати, витягли інструмент, знову вставили і… розізлились.

Знову вставили інструмент і знову витягли. Потім просто глянули на мене   й ось про що запитали: «Хто це зробив?!». Я відповів: «Ну…». Вони сказали: «Ми зустрічалися з вами у п’ятницю. Сьогодні понеділок. Хтось вирізав пухлину і через це залишився шрам. Назви нам ім’я лікаря і розкажи, в якій лікарні тебе прооперували». Тому що вони побачили сліди фізичного втручання. «Не було лікаря, - сказав я, - і не було лікарні. Це доказ, що це зробив Ісус на вихідних…» Це неймовірне диво…»