Як Іов побачив Бога, якщо у Біблії сказано, що Бога неможливо побачити?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Біблія


Дійсно, написано: «Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;» (Іов. 42:5). Якщо пригадати книгу Іова, то в 32-му розділі починає говорити Елиуй, а потім вже із 38-го розділу – Сам Господь звертається до Іова. Бог говорить: «… де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш. Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур?» (Іов. 38:4,5). Ми бачимо, що Бог показав Свою велич у тому, що Він все створив. Іов, слухаючи Бога, відкрив для себе, що Бог створив усе, що на небесах і на землі, усе видиме й невидиме, що «… Він є раніш усього, i все Ним стоїть.» (Кол. 1:17). Іову відкрилося, що «… ми Ним живемо‚ i рухаємось‚ i існуємо, як i деякі з ваших вiршотворців говорили: «Ми Його i рід».» (Діян. 17:28). Він зрозумів, що доля будь-якої людини, країни, сім’ї – в руках Господа! Написано: «Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?» (Плач. 3:37-38). Тобто, Іов побачив, що воля Божа – у всьому, що Бог створив цю землю і тримає її у Своїх руках! Бог переконував Іова, а разом із ним і всіх нас, що це – Його земля, що Він її створив, і що все відбувається з Його волі. Написано: «І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого,­ хто міг би протистояти руці Його і ска­­зати Йому: «що Ти зробив?»» (Дан. 4:32). Через розуміння творіння Бог відкрив велич Самого Себе і нікчемність самої людини. І чим більше Бог відкривається у Своїй величі – тим більше умаляється людина, вона – принижується. Насправді, коли Іов дійшов до правильного стану перед Богом, коли смирився і умалився, коли він покаявся у тому, що звеличувався і суперечив Богові, – саме тоді Бог благословив його удвічі більше.
 
Нам усім важливо зрозуміти, настільки ми нікчемні перед Творцем і що «Усі народи перед Ним як ніщо, – менше за нік­чемність і порожнечу вважаються у Ньо­го.» (Іс. 40:17). А ми думаємо, що від нас щось залежить, що ми щось значимо! А все це – гордість і звеличування людини! Коли людина, яка є нікчемністю і порожнечею, звеличується, та ще й веде суперечку із Творцем – вона накликає на себе біду і позбавляє себе Божої благодаті: «Але тим більшу дає благодать; тому й сказано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать».» (Як. 4:6).
 
Бог навчає нас смирятися перед Ним, щоб Він зміг нас благословити. Але, смиритися просто так ми не можемо. Для того, щоб смиритися – потрібно побачити велич Того, перед Ким ми можемо смиритися. Самого по собі смирення не існує. Смирення існує тільки перед кимось. Якщо є хтось сильніший, святіший, чистіший, могутніший, аніж ти, – смирення з’являється автоматично. Виходить, що джерелом смирення є велич того, перед ким ми можемо смиритися. Просто смиритися без того, перед ким можна смиритися – неможливо, тому що в людини є плоть, яка не хоче смирятися, а навпаки – хоче гордитися і звеличуватися.
 
Отже, для того, щоб Бог смирив Іова, – Богу потрібно було показати Свою велич  у творенні світу! І це не означає, що лише Іову Бог зміг відкрити Себе у творенні світу, але і для нас також відкрилася велич Божа – у творенні всього, що нас оточує: «Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм. Бо невидиме Його, вічна сила Його i Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.» (Рим. 1:19,20). Самого Бога побачити не можна, але Бога можна побачити через Його творіння! Це приблизно так само, як тоді, коли ми не знаємо автора картини, але, дивлячись на цю картину, – ми бачимо душу художника. Коли ми не знаємо композитора, але, слухаючи його музику, – починаємо розуміти його серце. Отож, весь світ – це симфонія, композитором якої є Сам Господь Бог! Увесь світ – це картина, художником і будівничим якої є Сам Господь Бог!
 
Коли ми замислимося про увесь світ, який нас оточує, і зрозуміємо, звідки він узявся, коли вдумаємося у те, що Бог – автор і творець всього, що існує, – тоді нам відкриється благоговіння перед Богом: «Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить. Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!» (Іов. 37:23,24).
 
Ми знаємо, що не можна побачити Бога і залишитися живим (Вих. 33:20), тому, саме бачення Бога – це смерть нашої плоті, значимості, позиції, его, гідності. Той, хто хоча б раз побачив Бога, – стає іншою людиною, він скидає із себе старий одяг самоправедності та власної гідності! Коли Павло побачив Христа – він став іншою людиною: старий Савл помер, і з’явився новий, смиренний раб Христовий, який відмовився від усього заради свого Господа: «Та i все я вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Нього я від усього відмовився i все вважаю за сміття, щоб придбати Христа…» (Флп. 3:8).
Також можна сказати, що старий Іов – помер, тому що він не залишився таким, як був! Іов, який мав свою думку і свою гідність, хотів судитися із Богом і добивався справедливості, Іов, який звеличувався у своїй самоправедності – одразу ж відмовився від свого життя. Він відмовився від себе – старої, гріховної людини. Ісус назвав це новими міхами: «Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.» (Мф. 9:17).
 
Книга Іова – це пророчий образ для нас, щоб, читаючи її, – ми зрозуміли, що смиритися перед Богом без того, щоб побачити велич Бога – неможливо. Чим більше ми бачимо велич Бога – тим більше ми умаляємося, скрушаємося, смиряємося і слідуємо за Христом, Який умалився заради нас, Який сказав: «Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.» (Ін. 13:15). Відмовитися від своєї позиції, від своєї самоправедності, від своєї думки, від своєї гідності – це і є взяти свій хрест, як написано: «… і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.» (Мф. 10:38). Саме усі ці образи про хрест, який потрібно взяти, щоб слідувати за Христом, і описані у книзі Іова.
 
 
Автор – Олексій Волченко
 
 
* для того, щоб поділитися статтею в будь-якій соціальній мережі з мобільної версії сайту, потрібно натиснути  в кінці статті, обрати із запропонованих варіантів той, який потрібен саме вам, натиснути на його іконку, і підтвердити дію на сторінці свого профілю.
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 14 липня 2021