Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Найліпший майстер

Якось у якомусь там селі жінки й дівчата вирішили показати усі свої вміння та майстерність. Домовились, що у неділю всі прийдуть на сільську толоку й кожна принесе свій найкращій витвір.

І призначеного дня всі прийшли на майдан. Принесли безліч прекрасних речей: вишиті рушники, зіткане полотно, килими, вишиванки. У старців села, що їм громада доручила обрати найкращих майстринь, аж очі порозбігалися: так багато було талановитих майстринь. Дружини і доньки місцевих багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережива, скатертини, на яких були вив’язані та вишиті небувалі квіти та птахи.

Але перемогла одна проста жінка, дружина, зовсім небагатого селянина.
Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, ні скатертин, хоча все це вміла робити пречудово. Вона привела свого п’ятирічного сина, а той приніс сопілку-жайвора, яку сам вирізав з дерева.

Приклав хлопчик сопілку до своїх вуст – заспівала, защебетала дерев'яна пташка, наче жива. Всі стояли на площі, не поворухнувшись, всіх зачарувала пісня. І раптом в блакитному небі заспівав справжній, живий жайвір.

— Той, хто може народив і виховав розумну, чуйну та добру людину — найліпший майстер, — таке було одностайне рішення мудрих старців.

• Попередня
• Наступна