Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Царство Небесне в притчах Ісуса

 

В усіх чотирьох Євангеліях Ісус Христос розповідає багато притч, більшість з яких стосується Царства Небесного. У цих притчах Ісус порівнює Його з гірчичним зерном, із закваскою, зі скарбом, захованим на полі, з неводом, закинутим у море (Мф. 13:1-58). Як зрозуміти, чому Ісус ототожнював Царство Небесне саме із закваскою чи гірчичним зерном? На що Він хотів найбільше звернути нашу увагу? Адже, гірчичне зерно таке маленьке! Та й закваски для великої кількості тіста потрібно зовсім небагато… Чому ж Господь акцентував на таких, здавалося б, на перший погляд непримітних речах?

 

У Біблії написано: «Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.» (Мф. 17:20). Так Ісус акцентував на тому, що потрібно мати віру хоча б таку, як гірчичне зерно! Одного разу Ісус говорив: «… якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.» (Мк. 9:23). Хоч трохи – це і є те гірчичне зерно. Якщо є хоча б трохи віри – цього достатньо, навіть для того, щоб пересувати гори. Гірчичне зерно – найменше, проте, коли воно виростає, – стає великим кущем, під яким ховаються від сонця, навіть, птахи небесні. Якщо людина хоча б трошечки має віру – вона вже віруюча, і Бог може здійснювати великі справи через віру цієї людини.

Стосовно закваски, у притчі закладена та ж сама концепція, що і в притчі про гірчичне зерно. Якщо шматочок кислого тіста покласти в посудину зі свіжим тістом, то все тісто закваситься! Тобто, достатньо лише трошечки віри, щоб змінити серце, змінити позицію людини. Є народження згори, а є зростання у вірі. Народження згори – це закваска, яка повинна заквасити все життя людини. Визнавши Ісуса Христа Господом і Спасителем, людина народжується згори. Далі – йде зростання у вірі (заквашування тіста)! Після народження згори починається велика боротьба: труд любові та віри перемогти власну плоть. Народження згори – це миттєвий акт віри. А зростання у вірі – триває все життя. Хтось зростає швидко, хтось – повільно, а хтось не зростає взагалі, залишаючись все життя немовлям у Христі, як написано: «… що завжди вчаться i нiколи не можуть дiйти до пiзнання iстини.» (2 Тим. 3:7). Чим більше людина шукає Бога – тим більше вона Його пізнає і наближається до Нього, тим більше в людині відображається Господь.

• Попередня
• Наступна