Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

Суд Божий: звідки він почнеться, і хто на нього прийде?

 

У Святому Писанні неодноразово згадується суд Божий. Ісус Христос у Євангелії говорить: «… хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя.» (Ін. 5:24), а в іншому місці Писання написано: «Бо час розпочатися судовi з дому Божого; а якщо пер­ше почнеться з нас, то який кi­нець тих, хто противиться Євангелiю Бо­жому?» (1 Пет. 4:17). Як нам зрозуміти, хто ж все-таки прийде на суд і звідки цей суд почнеться, якщо в Біблії є, здавалось би, протиріччя стосовно Божого суду? Як розібратися в цьому непростому, але важливому запитанні?

 

Це можна зрозуміти так, що, навіть, у церкві є не зовсім віруючі люди. Саме тому «розпочатися судовi з дому Божого». Павло звертався до віруючих Коринфської церкви: «… на сором вам кажу, деякi з вас не знають Бога.» (1 Кор. 15:34).

Також Павло писав віруючим церкви у Філіппах: «Багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навiть iз сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Хрис­тового. Кiнець їхнiй – погибель, бог їхнiй – черево, i слава їхня – в соромi, вони думають про земне.» (Флп. 3:18,19).

Можна бути в церкві, але залишатися немовлям, яке не знає Бога. Можна бути віруючим, але ще залишатися плотським: «I я, браття, не мiг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христi. » (1 Кор. 3:1). Немовля повинно вирости на спасіння: «… як новонародженi немовлята, полюбiть чисте словесне мо­локо, щоб вiд нього вирости вам на спасiння;» (1 Пет. 2:2).

Як визначити віру? Як дослідити самого себе: а чи у вірі я? Найперша і головна одзнака – це любов: чи є в нас любов до ближнього? Чи маємо ми любов і співчуття до грішників, до ворогів, до дальніх і до ближніх? «Ми знаємо, що ми перейшли зi смерти в життя, бо любимо братiв; той, хто не любить брата, перебуває в смертi.» (1 Ін. 3:14).

Друга ознака – більш груба, не зовсім точна, проте, найбільш зрозуміла: чи готові ми померти сьогодні? Чи маємо ми бажання «… визволитися i бути з Христом, бо це незрiвнянно краще;» (Флп. 1:23)? Чи можемо ми «… розграбування майна вашого прийня­ли з радiстю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще i неминуще.» (Євр. 10:34)?

Саме так можна щодня перевіряти себе: а чи у вірі я? Наскільки у нас є любов до ближнього, бажання відмовитися від цього світу і возз’єднатися з Богом? Чи ми такі, як багатий юнак, який все виконував, а коли Господь сказав: «… коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.» (Мф. 19:21,22). Чи сумуємо ми, коли нам треба віддати все своє майно іншим людям? Чи радіємо ми своєму спасінню і розкраданню свого майна, бо нас очікує спадок нетлінний на небесах і життя вічне?

Після народження згори у нас є начаток Духа, проте, це лише початок віри. Ще є шлях до спасіння: вузький, тернистий шлях! Написано: «Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.» (Мф. 7:13) – це звертання до віруючих. Написано: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.» (Мф. 7:21-23).

П’ять мудрих і п’ять немудрих дів – вони і являються нареченою Христа, вони і є церквою Христовою! Немудрі діви також прийшли до шлюбу з Господом зі світильниками, вони хотіли возз’єднатися з Господом, але Господь сказав їм: «… істинно кажу вам: не знаю вас.» (Мф. 25:12).

Так само і козли з вівцями – це все одне стадо, у якому пастир – наш Господь. Але, козли не творили любові, не робили добрі справи, не співчували, не допомагали. А вівці – любили і робили добро усім.

Тому, коли написано: «час розпочатися судовi з дому Божого» – мова йде про те, що суд розпочнеться із церкви! І ті гілки, які на Лозі не приносять плоду, – зрубують і кидають у вогнище, хоча вони й були на Лозі Христа. Доки наша плоть жива, доки ми ще живемо на цій землі, – ми можемо спокуситися цією плоттю і не вберегти своє спасіння. Написано: «Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тiльки розпочате життя твердо збережемо до кiнця,…» (Євр. 3:14).

Той, хто перемагає свою плоть Духом Божим, той робить, як написано: «… духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської,…» (Гал. 5:16). Господь говорить: «Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його.» (Одкр. 3:21). Тобто, всередині людини йде боротьба плоті та Духа (Гал. 5:17). Все це – труд любові: «… дiло вiри, i труд любови, i терпiння уповання на Господа нашого Iсуса Христа перед Богом i Отцем нашим,…» (1 Сол. 1:3).

Сповідання віри – це початок шляху! За ним іде тернистий шлях до спасіння!

• Попередня
• Наступна