Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

«Свої» та «сторонні» в Біблії

 

У книзі Діянь святих апостолів досить широко розкрита тема першої церкви. Читаючи, що «Iз стороннiх же нiхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.» (Діян. 5:13), виникає запитання: хто ж такі ці сторонні? Чому вони не могли бути поруч з тими, кого величав народ? Якщо у Святому Писанні йдеться про сторонніх, можна припустити, що були також і свої. Як нам зрозуміти: хто для кого був своїм, а хто – стороннім? Щоб знайти відповідь на це запитання, варто звернутися до Біблії.

 

Для того, щоб з’ясувати, хто такі сторонні, а хто – свої – найкраще почитати у Діяннях, хто були свої у першій церкві: «Hе було мiж ними жодного вбогого; бо всi, хто володiв землею або домами, продавали їх, приносили грошi за продане i клали до нiг апостолiв; i давалося кожному, хто чого потребував.» (Діян. 4:34,35).

Тобто, продавати майно і приносити в церкву ціну проданого сторонній ніяк не міг. Перша церква була дещо іншою, ніж зараз: «У людей, що увiрували, було одне серце й одна душа; i нiхто нi­чого з майна свого не називав своїм, а все у них було спiльне.» (Діян. 4:32). Якщо людина прийшла до церкви – вона не могла зробити це випадково. Людина вже була віруючою, і її привів до церкви Сам Бог: «Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.» (Діян. 2:47). Тобто, ці люди вже були спасенні, у них вже був Дух Святий. Тому, приліпитися до церкви і стати своїм можливо лише для віруючої людини, в якій вже є Дух Божий. Усі ми, хто перебуває в церквах, прикликані туди Духом Святим, тому що написано: «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його;» (Ін. 6:44). Відвідування церкви і перебування у ній обирає не людина. До церкви людину прикликає Господь. А те, що церкви запрошують людей, щоб вони приходили – це правильно, тому що, якщо людина прийде до церкви, значить, Бог приготував її для цього. Тому, можна сказати, що до церкви не запрошують, а приймають людей, яких Бог уже прикликав. Церквою керує Сам Бог. Він – глава церкви: «I Вiн є глава тiла Церкви;» (Кол. 1:18).

Отже, якщо людина опиняється у церкві, значить, її привів Бог. І ця людина вже інша, вона вже не має нічого свого. Звісно, зараз все по-іншому, але все рівно зараз теж є люди, які готові віддати все своє майно, щоб тільки церква була. Такі люди просто непомітні. Вони, зазвичай, скромні, і не виставляють свої вчинки напоказ.

Тому, не існує якихось особливих правил, хто може, а хто не може бути членом церкви. Бог приводить людей до церкви Духом Святим. Це лише нам здається, що ми самі прийшли, і все, що відбулося – випадковість, але у Бога випадковостей не буває!

У Ананія і Сапфіри також був мотив продати все і принести до ніг апостолів – як і робила вся церква. Але, ми знаємо, що народження згори не анулює народження по плоті: плотські спокуси залишаються в людині, як і вся її гріховна сутність. Всередині кожної людини йде боротьба: «…плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б.» (Гал. 5:17). Тому, Ананія і Сапфіра піддалися плотській спокусі та вирішили сховати частину від проданого майна. Вони не повністю довірилися Богу, тому й збрехали Духу Святому. Ймовірно, їх згубив не Дух Святий, а просто викриття Петра було настільки жорстоким і сильним, що серця віруючих не витримали сорому і горя. Всі ми якоюсь мірою, як Ананія і Сапфіра: ніби й хочемо віддати все до церкви, але боїмося і хвилюємося за себе, за сім’ю. Все це тому, що іще є життя в тілі, є цей світ. Саме тому ми не повинні засуджувати Ананія і Сапфіру, тому що ми всі можемо опинитися на їхньому місці, проходячи ті ж самі випробування, що й вони.

 

• Попередня
• Наступна