Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

У Біблії написано: «Хто сповiдує, що Iсус є Син Божий, в тому перебуває Бог i вiн у Бозi.» (1 Ін. 4:15), та «Бо «всякий, хто покличе iм’я Господ­нє, спасеться».» (Рим. 10:13). Людина, яка сповідала Ісуса Христа Сином Божим і Господом, – стає дитям Божим. В серці такої людини вже є Дух Божий – це народження згори: «Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.» (Ін. 3:6).

Але, після народження згори – народження по плоті нікуди не поділося, воно так і залишається! Таким чином, всередині людини починається боротьба: «… плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б.» (Гал. 5:17). Свідченням того, що у цій боротьбі всередині вашого серця перемагає Господь, якраз і являється те, що ви починаєте чути волю Божу. Коли ваші помисли плотські, – ви ніколи не зможете почути волю Божу, тому що воля Божа вже своїм визначенням дається Самим Богом. Її не можна почути через іншу людину, через вчення, або ще через щось. Перебуваючи в плоті, не можна почути Бога, тому що Бог є Дух. Тому, тільки Духом Святим можна почути волю Божу. Хіба за 2000 років було мало духовних віруючих, які не пізнали її? А якщо вони пізнали, то вони би всім розказали, і ми би всі знали волю Божу?

Але, так не відбулося. Господь хоче спілкуватися з кожною людиною особисто! Між Богом і людиною вже немає посередника! Господь сказав: «Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель – Христос; усі ж ви – браття. І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник – Христос.» (Мф. 23:8-10). Тому, тільки Сам Бог може навчити вас і відкрити вам Свою Волю. Звичайно, за всю історію Християнства дуже багато людей досягли волі Божої, але суть в тому, що воля Божа – не об’єктивна, вона не може бути однією для всіх. Воля Божа говориться кожній людині Богом індивідуально, тому що всі ми – індивідуальні для Бога. Тому, Ісус говорить: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.» (Мф. 7:21).

 

Але, для того, щоб народжена згори людина почула голос Бога, їй необхідно взяти свій хрест. Щоб почути тихе віяння вітру Духа Святого, потрібно спочатку вимкнути голосний шум із динаміків плоті. Господь так і говорить нам: «… хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.» (Мф. 10: 38). Оскільки всі ми народжені по плоті, то голос плоті ми чуємо, не напружуючись – це наш рідний від народження голос. Тому, щоб почути тихий голос Духа, потрібно відмовитися слухати самого себе. Не можна прийти до Христа вчитися, не діставши з вух навушники з голосною музикою. Тому, написано: «І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.» (Лк. 14:27). Плоть – проти Духа, вона не дасть почути Духа Божого. А той, хто взяв свій хрест (вимкнув голосну плоть) – може почути волю Божу в дусі, в серці (тихий голос Духа).

 

Отже, коли людина зможе настільки увірувати, настільки наповнитися Духом, що вона співрозпинається з Христом, відрікається від своєї плоті, і бере свій хрест, коли людина розіп’ята для світу, і світ розіп’ятий для неї, – тоді людині в Дусі відкривається воля Божа! Тільки тоді людина чує волю Божу. В міру нашого зростання у вірі, в міру розп’яття нашої плоті – наш розум освітлюється, стає Христовим, ми починаємо чути Його голос: «… вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.» (Ін. 10:3,4).

Бог хоче спілкуватися з кожним із нас особисто, тому воля Божа для кожного з нас – суб’єктивна! Об’єктивним для всіх людей є Ісус Христос і Слово Боже, але одкровення на це Слово – суб’єктивне для кожного! Стосунки з Христом також – суб’єктивні для кожного. Якщо ми не маємо особистого спілкування з Христом, якщо ми не отримуємо одкровення від Бога у своєму серці, то Бог не знає нас, а ми не знаємо Бога: «Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.» (Мф. 25:12). Бог знає нас тоді, коли ми отримуємо від Нього одкровення. Так само і ми знаємо Бога тільки через одкровення, тому що одкровення бувають тільки в Дусі, і передаються вони Духом. Бог не промовляє у розум, в плоть, Бог промовляє тільки в Дух: «Але, як написано: «Hе бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». Hам же Бог вiдкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, i глибини Божi.» (1 Кор. 2:9,10).

Тому, Слово Боже – об’єктивне для всіх, а одкровення на Слово Боже – суб’єктивне для кожного! Це так, як чоловік, або наречений – він не може бути спільний! У кожного повинне бути своє таємне, сокровенне спілкування з Богом! У таємну кімнату не ходять удвох чи втрьох, вона – тільки для однієї людини, де є тільки одна людина і Бог! І ось у цій таємниці – Бог відкриває Самого Себе і Свою волю.

 

Тому, після того, як ми увірували в Христа – Він входить в нас Духом Святим. Наша задача – знайти у своєму серці Бога, навчитися спілкуванню з Богом всередині свого серця – так, як говорив Давид: «Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.» (Пс. 26:8). Ось тоді, все, що ви будете робити з того, що вам говоритиме Господь, – і буде виконанням Його Божої волі. Усе, що ви будете говорити, ви будете «… говорити як слова Божi;» (1 Пет. 4:11). Усе, що ви будете робити, ви будете «… робити вiд душi, як для Господа, …» (Кол. 3:23).

Ви будете ходити перед Богом, як Енох. Це буде вам благословенням: і в сім’ї, і на роботі, і в усіх справах, і головне – у спілкуванні з Господом!

І, навпаки: якщо ви не досягнете спілкування з Богом всередині свого серця, – ви так і будете жити своїм мирським розумом, а в нашому розумі Бога немає. Написано: «Помисли плотськi є смерть, а помисли духовнi – життя i мир, тому що помисли плотськi є ворожнеча проти Бога; бо законовi Божому не пiдкоряються, та й не можуть. Тому тi, що живуть за плоттю, Боговi догодити не можуть.» (Рим. 8:6-8). Усе, що ми робимо без Бога, – не тільки не догоджає Йому, це є ще й ворожнечею проти Бога! Тому, розмірковуючи по плоті, ми не можемо отримувати від Бога благословення. Спілкування з Богом можливе тільки після розп’яття своєї плоті. Коли людина досягне хреста, співрозіпнеться з Ісусом Христом, – вона знайде свободу, мир, радість, любов, тоді – вона чує волю Бога, і що би там людина не робила – усе буде під Божим благословенням!

Пояснити більш практично, чому воля Божа індивідуальна для кожного, можна на прикладі: у вас все добре – вдома, на роботі, в церкві. Але ви колись сказали недобре слово сусіду, або подумали щось погане про нього, бо він вас образив, і ви досі тримаєте зло на нього. Ви можете бути хорошим братом у церкві, прекрасним сім’янином вдома, гарним співробітником на роботі, але Бог Духом Святим повеліває вам піти і вибачитися перед сусідом, та ще й благословити його. Але голос плоті говорить вам: як це, я буду перед ним вибачатися, якщо він винен переді мною, а не я перед ним? Питання: кого ви послухаєте? Чи почуєте ви волю Божу? Чи підете за нею? Чи розіп’яли ви свою плоть? Хто господар вашого серця? Якщо плоть розіп’ята – звісно, ви почуєте волю Божу, і виконаєте її! Звісно, Бог дасть вам сили попросити пробачення в того сусіда, навіть, якщо він був неправий!