• Біблія

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

У Святому Писанні сказано: «… ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня;» (Вих. 16:23). Цей день потрібно присвячувати Господу. Але, у наші дні, більшість Християнських церков присвячують Господу неділю. Деякі віруючі називають це порушенням закону. Тим більше, що Ісус Христос сказав: «Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чиж одна рискане перейде із закону, поки не здійсниться все.» (Мф. 5:18). Як же правильно чинити віруючим? Чи дійсно шанування Бога у неділю, чи в якийсь інший день, крім суботи, може бути предметом суперечок серед віруючих?

На сьогоднішній день точної, конкретної та однозначної відповіді на це запитання не існує. Посилаючись на те, що написано: «Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чиж одна рискане перейде із закону, поки не здійсниться все.» (Мф. 5:18), можна припустити, що закон ніколи так і не закінчиться. Але, в цьому вірші написано «поки не здійсниться все». Як же воно здійснюється? А здійснюється воно одним віршом вище: «Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.» (Мф. 5:17). Тобто, Ісус Христос і є виконанням закону! Він виконав весь закон! Тому, для того, хто знайшов Христа, – закон закінчився: «… кiнець закону – Христос, на праведність кожного‚ хто вiрує.» (Рим. 10:4).

Він прийшов – обіцяний в законі та в пророках Месія, Бог явився нам у плоті, щоб виконати закон замість нас, щоб відкупити нас, звільнити нас від цього світу, спасти нас, і перевести нас у Свій світ. Він дав нам Свій мир: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається.» (Ін. 14:27). Сенс шляху кожної людини полягає у тому, що спочатку потрібно знайти Ісуса Христа і стати віруючим. А вже потім, коли ми Його знайдемо – ми вже слідуємо за Ним в Його світ, а там – у Його світі – інший закон – закон Духу життя!

Закон Мойсея зберігав людину до віри в Ісуса Христа: «А до пришестя вiри ми були замкненi пiд охороною зако­ну, до того часу, як нале­жало вiд­критися вiрi.» (Гал. 3:23). А віра тільки одна – це віра в Ісуса Христа. Закон був потрібен нам, щоб зберегти нас: так, як не було Духа – не було Сили протистояти своїй гріховній плоті. Але, коли прийшов Господь, Він дав нам Свій мир всередину нашого серця. Він переселив нас із цього гріховного, земного, людського світу у Свій Духовний світ. Ця земля проклята, і все, що на ній є – згорить: «… земля і всі діла на ній згорять.» (2 Пет. 3:10). Господь, відкупивши нас від гріхів, приготував нам Свій світ, щоб ми переселилися із цього гріховного світу в Його світ Духа.

На землі – у цьому старому гріховному світі – існує закон. Закон – не для нового світу, а для старого світу – для грішника: «… закон призначений не для праведника, а для беззаконних i не­покiрних, нечестивих i грiшникiв,…» (1 Тим. 1:9). А той, хто досяг нового миру від Бога через Духа Святого, через віру в Ісуса Христа, хто досяг Царства Божого у своєму серці: «… Царство Боже всередині вас є.» (Лк. 17:21), – той вже не під законом, а під благодаттю. У такої людини вже інший закон – закон Духу і життя.

На цій землі ми всі – плоть, ми жителі цієї землі, і для цієї грішної землі даний закон. Закон даний для грішника. Але, людина, яка прийняла Ісуса Христа Господом і Спасителем, – вже не є жителем цієї землі, на неї вже не поширюється закон, вона вже не від світу цього: «Вони не від світу, як і Я не від світу.» (Ін. 17:16).

Це можна порівняти з тим, що якщо ви отримали громадянство США, то ви вже живете за законами США, а не за законами України. Так само і тут: той, хто Христовий – той вже інший, в ньому вже присутні інші закони. Той, хто досяг Христа – знаходиться в іншому світі, в іншому вимірі. Це вже зовсім інші стосунки з Богом і з цим світом.

Але, треба розуміти, що це духовний перехід, і комусь відкрито більше, а комусь – менше. Хтось відкрив для себе новий Світ від Бога, а хтось ще на самому початку шляху. Тому, Павло говорив: «Один вiдрiзняє день вiд дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свiд­ченням свого розуму. Хто роз­рiзняє днi, для Господа розрiз­няє; i хто не розрiзняє днiв, для Господа не розрiзняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Боговi; i хто не їсть, для Господа не їсть i дякує Боговi.» (Рим. 14:5,6).

Всі, хто сповідали Ісуса Христа Господом, є дітьми Божими – незалежно від того, виконують вони закон, чи ні. «Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть.» (Гал. 2:16).

Ви скажете: але ж ми ще живемо на землі, як нам правильно на ній жити? Якщо ви прийняли Христа вірою, то Сам Христос вам відкриє, як вам ставитися до закону. Тому що без Христа закон закритий для розуміння: «Та їхнiй розум заслiпився: бо те ж саме покривало донинi лишається незнятим при читаннi Старого Заповiту, бо воно знiмається Христом.» (2 Кор. 3:14). Кожен чинить так, як йому відкрив Господь Духом Святим: «Втiм, чого ми досягли, так i повиннi думати i за тим правилом жити.» (Флп. 3:16).

Після народження згори вже не закон регламентує наші стосунки з Богом, а тільки Дух Святий. І саме так, як особисто вам Дух Святий відкриє через одкровення згори, – ось так і чиніть: «А втім, помазання, яке ви одержали від Нього, у вас перебуває, i ви не ма­єте потреби, щоб хто вчив вас; а що саме це помазання вчить вас усьому, i воно істинне i нехибне, то чого воно навчило вас, у тому перебувайте.» (1 Ін. 2:27).

Тому, якщо всередині свого серця ви відчуваєте, що вам необхідно дотримуватися суботи, як про це написано в законі – дотримуйтеся! Але, якщо людина всередині свого серця отримала свободу від цього світу в Христі Ісусі, якщо вона знайшла Царство Боже в самій собі, то вона вже не під законом цього світу, а під Благодаттю Царства Божого.

Для когось ще: «… шість днів нехай роблять справи, а в сьомий – субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день субот­ній, нехай буде відданий на смерть;» (Вих. 31:15).

А для когось вже: «Бо заповiдi: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвiдчи», «Hе пожадай чу­жого» й усі iншi містяться у цьому словi: «Люби ближнього твого, як самого себе». Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону.» (Рим. 13:9,10).

І так, і так – правильно! Все це від Бога. Автор як Старого, так і Нового Заповіту – один. Усе залежить від того, де знаходиться людина і що їй відкрито, як людина ставиться до Автора. У кожної людини своє особисте розуміння закону від Христа. Закон для всіх, але Христос кожному індивідуально знімає покривало зі Старого Заповіту. Тому, в кожної людини – своє особисте одкровення на закон від Христа.

Якщо хтось іще не отримав свободу від закону, і відчуває, що потрібно виконувати закон – слава Богу! – нехай виконує! Просто не потрібно засуджувати того, хто закон не виконує, адже, іншій людині може бути відкрито зовсім інше. Якщо людина отримала свободу в Христі Ісусі, – для неї субота щодня, вона вже вільна від цієї землі, від цього світу, і для такої людини «… для мене свiт розп’ятий i я для свiту.» (Гал. 6:14). Така людина щодня в суботі з Христом, і перед Христом.

Комусь відкрито, що потрібно виконувати суботу і нічого не робити, лише поклонятися Богу. А комусь відкрилися слова Христа – що потрібно робити в суботу добро! То що ж: робити добро, чи нічого не робити? Лише особисте одкровення від Бога відкриє кожному особисто як виконувати закон, чи як поклонятися Богу в суботу.

Хтось іще дотримується того, що людина для суботи. А хтось – що субота для людини.

Синайський закон – не для вічного життя, а лише для грішного світу! У вічному житті вже інший закон – закон любові, закон Євангелія, закон Христа. У кожної людини різний ступінь одкровення щодо вічного життя і щодо цієї землі, різний ступінь інтеграції зі світом і з Небом. Чим більше людина відривається від землі і ототожнює себе з Небом, тим більше вона непідвладна закону. Але, якщо людина ще сильно прив’язана до землі, не має спілкування з Духом Божим, не має сили щоб контролювати свою плоть, – для такої людини буде корисним підкорити себе закону. Синайський закон і Євангеліє – це все від Бога. І це все на благо людині, просто на все свій час і місце для кожної людини. Не існує правильного і неправильного, але існує тільки те, що чого ти досяг, за тим правилом і живи! Саме тому, це не є предметом суперечок і розбрату.

• Попередня
• Наступна