Як потрібно причащатися, щоб не оскверняти Христа?
У наші дні, при наявності багатьох церков, у кожній із них є свої правила і традиції звершення таїнства причастя. Як же правильно звершувати хліболамання, щоб не порушувати Писання? Адже, написано: «Кожен, хто переступає вчення Христове i не перебуває в Hьому, не має Бога; хто перебуває в ученнi Христовому, має i Отця i Сина.» (2 Ін. 1:9). Як визначити, чого саме необхідно обов’язково дотримуватися, приймаючи причастя, щоб не оскверняти Христа?
У кожній конфесії причастя дійсно відбувається по-різному: десь – із загальної кришталевої чи срібної чаші, десь – із пластмасового посуду, а десь – взагалі, чашу тільки передають із рук в руки. Церков дуже багато, традицій – також дуже багато. У кожній церкві, у кожній деномінації є свої правила для причастя. У когось хліб та вино – це лише символ Тіла і Крові Христа, а хтось (і це у більшості ортодоксальних церквах) – вважає, що хліб та вино перетворюються на реальні, фізичні, справжні Тіло і Кров Христа. Тому, в кожній деномінації є свої вчення, як звершувати причастя. Але, розмірковувати, як фізично правильно звершувати цей ритуал – напевно, не має сенсу, тому що це – духовне дійство! Головне – не як відбувся видимий ритуал причастя, а найголовніше – що відбулося в глибині серця людини, яка приймала причастя.
Необхідно зрозуміти, в чому полягає суть причастя: «І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.» (Мф. 26:26-28).
Що означає – їсти Тіло Христа? Як це зрозуміти? – це тоді, коли людина роздумує про Тіло Ісуса Христа, Яке помирало на Голгофському Хресті! Це відчути у своєму серці всі муки, всі рани, весь біль, які прийняв на Себе Ісус Христос для того, щоб визволити нас від гріхів.
А пити Кров Христа – це усвідомлювати ціну нашого відкуплення, яку Він заплатив, щоб ми могли бути виправдані перед Ним. Ціною нашого життя є смерть Ісуса Христа. Написано, що життя в крові, тому, коли ми п’ємо Кров Господа – ми смерть Господню сповіщаємо, ми розуміємо, що Він помер за нас, узявши на Себе всі наші гріхи, чи, краще сказати – Він узяв покарання за наші гріхи на Себе!
Так, Господь залишив нам обряд, щоб ми звершували причастя – щоб ми причащалися до Тіла і до Крові Христа. І у всіх конфесій цей обряд звершується по-різному! Але, ми не повинні задумуватися над тим, що нас розділяє, ми повинні задумуватися над тим, що нас об’єднує! А об’єднує нас Сам Ісус Христос, Який помер за наші гріхи і воскрес. Нас об’єднує те, що Він заплатив Своєю Кров’ю за нас, щоб ми, причастившись до Нього, були живі з Ним у вічності.
А вже те, яким чином відбувається сам ритуал причастя, – це не так важливо. Важливо у момент причастя думати про Тіло Господнє, тому що написано: «Бо хто їсть i п’є недостойно, той їсть i п’є на осудження собi, не думаючи про Тiло Господнє.» (1 Кор. 11:29).
Наприклад: людина лише потримала в руках хліб та вино, але, навіть не вкусила, тому що у її церкві такі правила, але при цьому – людина тримала Кров Христа, Якою вона відкуплена, і Тіло, Яке було закатоване і ламане за неї, людина в дусі пережила Божу присутність, Його відкуплення, Його рани! Людина в дусі співрозіп’ялася із Христом на Хресті, відчула весь біль, всі рани Христа. І через ті рани людина у своєму серці з’єдналася з Богом.
А інша людина – випила вино зі срібної чаші, фізично причастилася, але, думки її були про сім’ю, гроші, роботу, про саму себе – це означає, що людина прийняла причастя недостойно. Вона не роздумувала про Христа, про Тіло Господнє, Яке було ламане за неї, про Його смерть на Хресті, про Його рани, Його біль, Його посоромлення! Якщо подумати: що для Господа було би важливіше? – яким саме чином звершувався фізичний обряд, чи духовне єднання із Христом на Хресті?
Отже, причастя – це таїнство, а глибину таїнства знає тільки Бог! Ми не можемо оцінювати глибину таїнства в інших, а тільки в самих себе. Ми знаємо, що Бог прийняв на Себе людське тіло – «… але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк;» (Флп. 2:7), – і це людське Тіло Він возніс на Хрест! Це Тіло вбивали, катували, воно кровоточило, а Кров, Яка є в чаші причастя – це Кров, Яка стікала із Тіла Господа, Якого вбивали, катували, карали за наші гріхи! Ось про що потрібно думати, приймаючи причастя!
Написано: «Бо кожного разу, коли ви споживаєте хлiб цей i п’єте чашу цю, смерть Господню сповiщаєте, доки Вiн прийде.» (1 Кор. 11:26).
Коли ми приймаємо причастя, ми повинні думати не про своє життя, а про смерть Христа. Недостойно приймати причастя – це недостойно роздумувати про муки, біль, смерть, які перетерпів Ісус Христос на Хресті! Під час причастя ми повинні думати не про себе, а про Нього, тому що насправді, немає жодної людини, яка була би достойна Ісуса Христа, і такої людини ніколи не буде! Тому, достойні ви, чи ні, постилися ви три дні перед причастям, чи ні – це неважливо! – ніхто не може бути достойним, навіть, якщо постився, чи сповідувався. Достойний тільки Господь! Хоча, сам по собі піст – корисний, – якщо цей піст допоможе вам більше роздумувати про Христа, але не для того, щоб самим стати більш достойними перед Богом. Тому, роздумувати достойно – це думати не про себе, не про своє життя, а про Господа, про Його смерть заради нас! Причастя – це причастя до Христа, до Його ран, до Його смерті! Це не є причастям до чогось морального, а до Самого Христа! Причастя – не для того, щоб ми стали кращими, чи добрішими, а для того, щоб ми стали частиною Ісуса Христа! Причастя – для того, щоб Він перебував у нас Духом Святим, щоб ми стали Храмом Духа Святого. Ось саме коли ми думаємо про Христа, про Його біль, Його смерть, про те, що Він зробив для нас – цим ми причащаємося до Нього, з’єднуємося з Ним на Хресті, співрозпинаємося з Ним! Ось тоді наша гріховна плоть стає розіп’ятою разом з Ним, ось тоді ми освячуємося, тоді ми звільняємося від гріхів. Коли ми співпереживаємо Його смерть, Його біль, Його рани – тоді ці рани зцілюють нас, і ми стаємо співпричасниками Ісусу Христу.
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 25 квітня 2019
