Чи можна, не відвідуючи церкву, залишатися вірним Богу?
Рейтинг користувача: 5 / 5
Зараз дуже багато людей, які не відвідують церкву, але, при цьому вони – віруючі в Ісуса Христа. Причини того, що християни не відвідують зібрання церкви, можуть бути найрізноманітніші – хвороба, інвалідність, відстань, і ще багато інших. Але, ми не будемо розглядати у цій статті випадки, коли фізично немає можливості відвідувати зібрання церкви, адже, це – окрема тема. Ми будемо розмірковувати про людей, у яких немає перешкод відвідувати зібрання, але вони не відвідують церкву лише через власні переконання, вважаючи, що це не надто важливо для спасіння, і не зовсім потрібно для віри. Про людей, які думають, що Біблію можна почитати і вдома, а проповідь – можна подивитися в ютубі.
Так, дійсно, з поширенням інтернету, – люди можуть перебувати в онлайн-церквах, слухати проповіді в інтернеті, спілкуватися між собою в соцмережах: така собі віртуальна присутність в зібранні церкви, або, навіть, у декількох церквах одразу.
Отже, запитання: якщо з розвитком технологій тепер можна наставляти себе у вірі через Писання вдома, а на зібранні бути присутнім віртуально, – то, навіщо тоді нам відвідувати церкву?
Я вважаю, нам потрібно відвідувати зібрання церкви, тому що там – не віртуальні люди, а живі, яким ми можемо послужити, помолитися за них, допомогти їм, для того, щоб ми: «… iстинною любов’ю всi зростали в Того, Який є глава Христос, з Якого все тiло, що складається i з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скрiплюються, при дiї в свою чергу кожного члена, одержує прирiст для створення самого себе в любовi.» (Еф. 4:15,16). Тобто, церква потрібна нам для того, щоб ми служили одне одному в міру своїх сил, зростаючи цим самим у Христа, щоб досягали Його, і ставали такими, як Христос. Ми всі являємося одне для одного Тілом Христовим, і кожен служить іншому для того, щоб примножити любов Божу в самому собі.
Якщо людина, сидячи вдома, читає Біблію, наставляється через інтернет, але, при цьому не проявляє любові до ближнього, не діє, – тоді любов у ній не зростає, тоді вона не одержує прирiст для створення самого себе в любові. Для того, щоб створювати любов, – потрібно любити! Але, любити через інтернет (віртуально) не можливо. Потрібно любити реально – ділом і діями: «А хто має достатки на свiтi, але, коли бачить брата свого в нуждi, зачиняє вiд нього своє серце, то як може перебувати в такому любов Божа? Дiти мої! Будемо любити не словом чи язиком, а дiлом i правдою.» (1 Ін. 3:17,18).
Вдома, у таємній кімнаті ми пізнаємо Бога, пізнаємо любов Божу до нас, але, проявляти любов до інших потрібно не в таємній кімнаті, але, треба любити ближніх в дійсності.
Чим більше ми віддаємо любові – тим більше ми її набуваємо! Якщо ми не проявляємо любов – ми не лише не зростаємо в любові, але, наша любов, яка ще є в нас, починає в’янути. Статичного духовного стану немає. Натомість, іде постійна боротьба плоті й духа. Любов живе і зростає у проявах, у справах, у жертві. Якщо ми не творимо любов практично, а маємо лише наміри, – то, любов не зможе довго проіснувати в нашому серці. Як наслідок, зростає егоїзм, гордість, осуд. Господь попереджав Каїна про те, що відсутність добра призводить до гріха: «… якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.» (Бут. 4:7). Для того, щоб панувати над гріхом, – потрібно робити добро ближнім, проявляти любов до них. Тому, наше повне і довершене спасіння полягає у проявленій любові до братів: «Ми знаємо, що ми перейшли зi смерти в життя, бо любимо братiв;» (1 Ін. 3:14).
Так, ми народжуємося згори, прийнявши Господа Ісуса Христа, але, доки жива плоть, – вона може вкрасти наше спасіння (Євр. 3:6,12,14). І для того, щоб перемагати плоть, потрібно чинити по Духу: «Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської,…» (Гал. 5:16). Чинити по Духу – значить, чинити по любові. Де, як не в церкві, ми можемо проявляти любов Христову? Носити тягарі одне одного, піклуватися, допомагати, покривати потреби, відвідувати хворих, молитися за них? – «Hосiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа.» (Гал. 6:2). Проявляючи реальну турботу, ми проявляємо реальну любов до братів: так ми виконуємо закон Христовий!
Господь сказав: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою.» (Ін. 13:35). А доки ми не маємо любові, а лише вивчаємо Біблію через інтернет, – так, безумовно, ми народилися згори, так, ми стали дітьми Божими – але, ми ще не зовсім учні, ми ще немовлята у Христі, ми ще тільки готуємося стати учнями, тому що учні вже мають любов між собою!
Коли ми починаємо піклуватися про ближніх, любити одне одного – тоді ми досягаємо повноти Христової. Тому, потрібно і молитися, і вивчати Біблію, і мати спілкування з Богом, але, також важливо відвідувати церкву, щоб не було, як у притчі з талантами: ми отримали талант через віру в Ісуса Христа – але, якщо ми не пускаємо його в оборот, якщо ми не любимо ближнього, не творимо добро Іменем Ісуса Христа, якщо через нас ніхто не отримує любов Христову, – тоді Бог не отримує Своє з прибутком. Тоді ми не приносимо плід Богу, тому що Тіло Христове твориться тільки любов’ю!
У притчі про овець та козлів у 25-й главі Євангелія від Матвія вівці та козли були з одного стада, але, козли залишилися егоїстами, і не проявляли любові Божої до братів – на відміну від овець, які нагодували, напоїли, відвідали, і загалом – проявили любов. І що сталося з козлами?... Тому, де, як не в церкві, можна бути вівцею? І навпаки, де, як не поза церквою, можна залишитися бездіяльним козлом – егоїстом?
Звичайно, хтось скаже, що він допомагає іншим людям, але не в церкві. Це, звісно, дуже добре і правильно, тому що ми світло для світу. Але, без церкви довго не протримаєшся, тому що служіння в світі дуже тяжке, і якщо ми одні – там, у світі, на наше добро не завжди відповідають вдячністю, радше, навпаки, образами і лайкою. І лише в церкві ми знаходимо підтримку, втіху, підбадьорення, і реальну допомогу, щоб набратися сил і проявити безкорисливу любов Божу. Церква – це сім’я, де ми можемо розслабитися від війни з цим світом, тому що всі навколо свої, а ззовні скрізь зло: «Ми знаємо, що ми вiд Бога i що весь свiт лежить у злi.» (1 Ін. 5:19). Єдине місце у цьому світі, де нас люблять, і де ми можемо любити всіх – це Церква!
Взагалі-то, коли ми увірували, і отримали Духа Божого, нас не може не вабити туди, де такі ж люди, як і ми, які мають такого ж Духа Святого. Ми знайшли Світло Боже, нам вже не хочеться знаходитися у темряві цього світу, нас вабить у церкву: «… коли ж ходимо в світлі, подібно до того, як Він у світлі, то маємо єднання один з одним, i Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усякого гріха.» (1 Ін. 1:7). Саме у церкві ми очищаємося від гріха егоїзму, гордості, звеличування, заздрощів, осудження, і т.п. Адже, саме в церкві Бог найбільше працює з нами, тому що присутність Бога найбільш відчутна саме на зібранні церкви: «… бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.» (Мф. 18:20). Ймовірно, саме тому люди не хочуть ходити до церкви – тому що не хочуть змінюватися, не хочуть освячуватися в образ Христовий, не хочуть любити, а хочуть залишити себе плотського, свої старі міхи, свій егоїзм.
Але, все-таки Бог Сам визначив для всіх нас, щоб ті, хто увірує у Христа, збиралися в церкві: «Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.» (Діян. 2:47) – тому, не противтесь Божій настанові, не бійтеся, якщо в церкві вам вкажуть на щось гріховне у вас – це нормально. Сподівайтеся, що це буде менш болючим, аніж викриття Петром Ананнія та Сапфіри. Не тікайте з церкви, якщо ви помітили щось неприйнятне для себе: гордість, звеличування, нечесність, і т.п. – це теж нормально. Ідеальних людей не існує, тож це також точильний камінь для вашого смирення.
Отже, «… будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих дiл, не будемо залишати зiбрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, i тим бiльше, чим бiльше бачите наближення того дня.» (Євр. 10:24,25).
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 27 серпня 2019
