Чи спасенні вже віруючі, чи ще ні?

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


У Біблії сказано, що якщо ми увірували в Христа, то Бог одразу переміщає нас на Небеса: «… Бог, багатий милiстю з великої Своєї любови, якою нас полюбив, i нас, мертвих за злочини, оживо­творив iз Христом, – благодаттю ви спасенi, – i воскресив iз Hим, i посадив на небесах у Христi Iсусi,…» (Еф. 2:4-6) – але, як таке може бути? Адже, ми не на Небесах, ми ж на землі!
 
Після того, як ми увірували в Христа, ми прийняли Духа Святого у своє серце: «… увiрувавши в Hього, були вiдзначенi обiцяним Святим Духом,…» (Еф. 1:13). Саме цим Святим Духом ми вже посаджені на Небесах. Яким чином це відбувається? – коли ми прийняли Духа Божого, – ми возз’єдналися із Ним в одному Дусі: «А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом.» (1 Кор. 6:17), а Дух Божий одночасно перебуває і на Небесах, і в нашому серці. Тому, в Дусі ми уже посаджені на Небесах. Для Духа Божого немає обмежень, Він – усюдисущий та всюдиприсущий!
 
Отже, з однієї сторони, ми вже спасенні, і посаджені на Небесах (але, тільки в Дусі), а з іншої сторони – ми перебуваємо на землі, і у нас є гріховна плоть, яка ніколи не спасеться, яка ніколи не зможе увійти в Царство Боже: «… плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння.» (1 Кор. 15:50)! Віруюча людина, наче б то, живе у двох світах одночасно: у плоті, та в Дусі. До того, як людина увірувала, – вона була народжена по плоті, і жила лише в одному видимому світі плоті. Але, після того, як людина увірувала в Ісуса, – вона народилася згори в інший невидимий світ Духа Божого. Виходить так, що віруюча людина народжується двічі: вперше – по плоті, від земних батьків, а вдруге – по Духу, від віри у Христа! Тому, написано: «Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.» (Ін. 3:6). Плоть – це не зовсім тіло, це те, що володіє нашим тілом: це нечистий дух гріха і смерті, якого ми отримали від Адама через первородний гріх – «… як через одного чоло­вiка грiх увiйшов у свiт, i з грiхом – смерть, так i смерть перейшла на всiх людей, бо в ньому всi згрiшили.» (Рим. 5:12).
Отже, у нашому серці одночасно є стара гріховна плоть, яку ми отримали через фізичне народження від першого Адама, і Дух Божий, Якого ми отримали через народження згори – від другого Адама, Яким є Ісус Христос. Саме ці дві природи – Дух Божий, і наша гріховна плоть – противляться одна одній всередині нашого серця: «… плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б.» (Гал. 5:17). Тому, доки ми живі – плоть противиться нашому спасінню, і всілякими способами спокушає вже віруючу людину, намагаючись вкрасти спасіння. Таким чином, виходить так, що віруюча людина живе одночасно у двох світах: у видимому плотському, і в невидимому духовному. Проте, якщо у невидимому духовному світі Царем є Бог, то, у видимому гріховному світі теж є цар – сатана (Ін. 14:30), (Ін. 16:11)! І тепер наше спасіння залежить від того, кому ми самі віддамо себе у підданство! Коли ми прийняли Ісуса Христа Господом – ми віддали себе у владу Царя Бога: тому, в Дусі ми вже у Царстві Божому. Але, наша плоть завжди залишається під владою сатани, тому завжди противиться нашому спасінню. Важливо зрозуміти, що  з плоттю неможливо домовитися, неможливо піти на компроміс, тому що у неї інша – гріховна природа, у неї інший господар: вона не може змінитися. Тому, Господь сказав нам узяти свій хрест, і розіп’яти свою плоть – це означає відмовитися від своєї позиції, свого его, своєї думки, своїх бажань, від самого себе – «Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.» (Мф. 16:24).
 
Отже, після того, як ми увірували і отримали спасіння даром по благодаті, після того, як ми вже стаємо з’єднаними з Богом Духом Святим, – тепер вже настає наша відповідальність відмовитися від самих себе плотських, узяти свій хрест, розіп’яти свою плоть, і тим самим зберегти своє спасіння: «… дiм Його – ми, якщо тiльки смiливiсть i надiю, якою хвалимося, твердо збережемо до кiнця.» (Євр. 3:6). Виходить так, що спасіння у віруючої людини вже є, але його потрібно зберегти. Якщо дати місце своїй плоті, якщо у своєму серці загравати з гріхом, йти на компроміси – ми можемо відступити від Бога, і втратити спасіння: «Глядiть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого i невiрного, аби вам не вiдступити вiд Бога Живого.» (Євр. 3:12). Виходить так, що ми можемо відступити від Бога, будучи вже спасенними: якщо ми чинимо по плоті, і свідомо грішимо, – ми можемо втратити спасіння. Отже, після народження згори, відповідальність за те, щоб зберегти своє спасіння лежить уже на самій людині: «Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тiльки розпочате життя твердо збережемо до кiнця,…» (Євр. 3:14). Тому, кожному із нас, будучи вже спасенними, потрібно щоденно перемагати себе, щоб не чинити по плоті, а чинити по Духу: «Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської,…» (Гал. 5:16). І як би цей світ і наша плоть нас не спокушала, – ми повинні твердо триматися свого спасіння, в усьому уповати на Христа, щоб мати сили все витримати, щоб мати терпіння не піддатися спокусам, щоб зберегти своє спасіння: «Терпінням вашим спасайте душі ваші.» (Лк. 21:19).
Бог дав нам Силу Духа Святого перемагати самих себе плотських, але відповідальність за використання цієї Сили уже залишається за нами – відповідальність дати місце Духу Божому у боротьбі з нашою плоттю. Самі ми не можемо перемогти себе, а тільки Духом Святим, Який всередині нас: «Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.» (Рим. 8:37). Отже, отримавши через віру у Христа спасіння даром по Його благодаті, і отримавши Духа Божого, – нам потрібно щодня зі страхом і трепетом зберігати себе в Дусі – цим самим звершуючи своє спасіння: «… зi страхом i трепетом дбайте про своє спасiння;» (Флп. 2:12).
 
 
Автор – Олексій Волченко
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 13 листопада 2019