Чи можна втратити спасіння?

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 


Запитання щодо спасіння є важливим для кожного християнина. Проте, доволі часто можна почути думки стосовно того, чи можна втратити спасіння, чи ні. Спасіння звершив Ісус Христос, і написано: «…і, вдосконалившись, став для всiх слухняних Йому причиною спасiння вiчного,…» (Євр. 5:9). Як зрозуміти, чи можна втратити спасіння?
 
За плоттю усі ми народилися від Адама – таким чином, усі ми отримали гріховну плоть від народження: «Тому, як через одного чоло­вiка грiх увiйшов у свiт, i з грiхом – смерть, так i смерть перейшла на всiх людей, бо в ньому всi згрiшили.» (Рим. 5:12). Тому, потрібен був другий Адам – Ісус Христос, щоб ми народилися від Духа. Народження від Ісуса Христа – це народження від духа. Але, якщо людина народилася від духа, – це не означає, що вона перестала бути народженою за плоттю. Віруюча людина одночасно народжена і від (першого) Адама за плоттю, і від другого Адама – Ісуса Христа – від духа. І ось ці Адами всередині кожної віруючої людини ведуть боротьбу: «… бо плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б.» (Гал. 5:17). З однієї сторони – від духа ми вже народилися, і вже посаджені на небесах – «… i нас, мертвих за злочини, оживо­творив iз Христом, – благодаттю ви спасенi, – i воскресив iз Hим, i посадив на небесах у Христi Iсусi,…» (Еф. 2:5,6). А з іншої сторони – за плоттю ми залишаємося на цій грішній землі. Ось така подвійна природа віруючої людини. Ці дві природи непримиримі одна з одною, і кожна віруюча людина постійно веде боротьбу всередині свого серця. Лише уповаючи на Христа, віруючи у Його непохитну благодать, ми перемагаємо себе плотського: «Бо всякий, народжений вiд Бога, перемагає свiт; i ця перемога, що перемогла свiт, – вiра наша.» (1 Ін. 5:4).
 
Господь говорить: «Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його.» (Одкр. 3:21). Тобто, як Ісус переміг Свою плоть у пустелі, в Гефсиманії, так і в нашому серці  теж іде боротьба плоті і духа. Наше спасіння дається нам даром по благодаті: «Бо благодаттю ви спасенi через вiру, i це не вiд вас, це – Божий дар: не через дiла, щоб нiхто не хвалився.» (Еф. 2:8,9). Однак, після того, як ми прийняли спасіння, – зберегти його – це вже наша відповідальність: «Терпінням вашим спасайте душі ваші.» (Лк. 21:19). Для того, щоб зберегти своє спасіння – потрібно докладати зусиль: «… Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,…» (Мф. 11:12).
Виходить так, що після того, як ми увірували, нам потрібно весь час перемагати себе: смиряти і розпинати свою плоть, підносити її на хрест для того, щоб зберегти своє спасіння: «… дiм Його – ми, якщо тiльки смiливiсть i надiю, якою хвалимося, твердо збережемо до кiнця.» (Євр. 3:6).
 
Віру неможливо зафіксувати за плоттю – її неможливо зберегти у шафі, заховати у сейфі, чи поставити печатку на папері! Віра – духовна, і вона знаходиться тільки у нашому серці. А наше серце дуже непостійна величина – особливо, якщо щодня існують спокуси цього світу. Тому, на жаль, віруючі можуть відходити від духовної віри до плотсьских релігійних дій, як Павло писав Галатам: «Hевже ви такi нерозум­нi, що, почавши духом, закiнчуєте тепер плоттю?» (Гал. 3:3).
 
Якщо невіруюча людина живе тільки за плоттю, то віруюча людина, яка має духа – вільна від влади плоті. Але, у віруючої людини ще є вибір жити: або за своєю старою гріховною плоттю, або за духом, який уже в ній є. Павло вмовляє нас, віруючих, щоб ми не жили за плоттю, щоб нам не померти з миром: «Отже, браття, ми не боржники плотi, щоб жити за плоттю; бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте дiла плотськi, то живi будете.» (Рим. 8:12,13).
 
Тому, коли ми стали віруючими, народившись згори, ми вже стали причасниками Христа і вічного життя. Проте, тепер залишок життя ми повинні чинити за духом, щоб зберегти своє спасіння: «Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тiльки розпочате життя твердо збережемо до кiнця,…» (Євр. 3:14).
Виходить так, що, народившись згори, маючи Духа Божого, – ми можемо не зберегти себе за духом. І якщо ми постійно будемо лукавити у своєму серці і чинити за плоттю – ми, навіть, можемо відступити від Бога: «Глядiть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого i невiрного, аби вам не вiдступити вiд Бога Живого.» (Євр. 3:12).
Отже, ми повинні зберігати почате життя, зберігаючи своє спасіння! Павло писав у посланні до Галатів, щоб ми завжди перебували в дусі – тоді ми не будемо чинити за плоттю: «Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської,…» (Гал. 5:16).
І якщо передбачається, що нове життя (спасіння) можна втратити (не зберегти, відпасти) – значить, це можливо. Тому, Господь повелів нам завжди бути бадьорими духом – перебувати у молитві та в Слові Божому, мати спілкування з віруючими братами, творити добро на славу Божу, щоб не опуститися до похоті плоті, щоб не втратити своє спасіння: «Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.» (Мф. 24:42).
 
 
Автор – Олексій Волченко


* для того, щоб поділитися статтею в будь-якій соціальній мережі з мобільної версії сайту, потрібно натиснути  в кінці статті, обрати із запропонованих варіантів той, який потрібен саме вам, натиснути на його іконку, і підтвердити дію на сторінці свого профілю.
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 12 березня 2020