Як суміщати зречення від світу із забезпеченням себе та сім’ї?

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


Кожна людина зіштовхується з роздумами: як зібрати до школи дитину? Як прогодувати сім’ю? Я поставити на ноги дітей, забезпечивши їм належну освіту? Це вибиває із духовного стану і досить сильно приземляє. Чи можна суміщати одне з іншим?
 
Дійсно, з  однієї сторони, Ісус сказав нам: «… коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною» (Мф. 19:21), а з іншої сторони – на цій землі потрібно жити, одягатися, їсти, водити до школи дітей, працювати самому і т.п.
Доля людини може бути від Господа, а може – від самої себе. Можна самому збудувати своє життя, а можна віддати своє життя Господу, і тоді – буде так, як написано: «Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе» (Пс. 36:5). Ми часто думаємо, що шлях, який ми обираємо, – найкращий для нас, і ми молимо Господа, щоб це звершилося. Проте, написано: «Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх – дорога до смерти» (Притч. 14:12). Ми можемо думати, що для нас правильним буде піти навчатися саме в цей ВНЗ, одружитися чи вийти заміж саме за ту людину, жити у цій країні, працювати на цій роботі і т.п., але у Бога можуть бути абсолютно інші плани щодо нашого життя.
 
Найважливіше, що нам потрібно зрозуміти, що жити за своїм планом без Бога – це наше нещастя, це горе, це заробляти в поті лиця і потім все одно втратити. І навпаки: жити згідно Божого плану – це наше щастя, це коли Бог благословляє будь-яку справу рук наших. Ми не можемо бути щасливими у тому житті, яке ми збудували самі без Бога. Наше щастя можливе виключно тоді, коли ми чинимо згідно з Божої волі. Тому, нам потрібно довіритися Богу, щоб Він збудовував нашу долю.
 
Господь визначив нам правило життя: «Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?» (Мф. 6:25). Можемо додати: не піклуйтеся про те, що буде із вашими дітьми, не піклуйтеся про старість, про комунальні, про зарплату, пенсію, а просто – «Усi турботи вашi покла­дiть на Hього, бо Вiн пiклується про вас» (1 Пет. 5:7). Господь говорить: «Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!» (Мф. 6:26-30). Тобто, виходить так, що, якщо ми піклуємося про те, що нам їсти і що пити – у нас мало віри, ми не довіряємо Богу!

Господь говорить: «Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому» (Мф. 6:31,32). Це для язичників нормально – піклуватися, боятися, переживати: тому що у них немає уповання, вони – невіруючі, вони самі по собі – без Бога. Тому, їм потрібно піклуватися про те, що їсти, що пити і у що вдягатися. А про потреби Своїх дітей Бог Сам знає: «Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього» (Мф. 6:8).

Господь говорить далі: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:33). Справа в тому, чи віримо ми у це. Чи віримо ми у те, що, якщо ми будемо весь час шукати Господа, Він забезпечить наш дім, нашу сім’ю, зцілить від хвороб, звільнить від боргів, вирішить проблеми на роботі, зі служінням у церкві? Чи довіряємо ми Слову Божому? Чи віримо ми словам Христа? І далі: «Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот» (Мф. 6:34). Це стосується всього: будинку, дітей, сім’ї, країни – всього життя загалом! Якщо ми назвали Його Господарем і Господар сказав нам не піклуватися – ми й повинні так робити!
 
Отже, для кожної людини є дві долі: від самої себе (за своєю волею) і від Господа (за волею Божою). Насправді, якщо ми піклуємося, боїмося і хвилюємося – ми показуємо Богу, що ми Йому не довіряємо, не маємо віри! Тому ми нічого й не отримуємо. Але ж написано: «… за вірою вашою нехай буде вам» (Мф. 9:29). Якщо ж ми довіримо свою долю Господу – усі наші потреби сповнюються, наше життя якось відбудеться.

Так, це можуть бути не ті плани, які ми для себе визначили. Написано: «… доля людини – від Господа» (Притч. 29:26). Бог керує життям кожної людини, якщо, звісно, людина довірить своє життя Богу: «Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом» (Притч. 19:21).
 
Але ви скажете: ну як це можливо, щоб я нічого не робив, а все склалося само собою і найкращим чином? Усе просто: коли ви довірите своє життя Богу – тоді обставини будуть складатися таким чином, що ви зустрінете таку людину, з якою вам буде краще разом працювати, і абсолютно випадково розлучитеся із тією людиною, від якої одні лише неприємності. Вам абсолютно випадково запропонують роботу, випадково зателефонують, запросять і т.п. Із Біблії ми знаємо, що випадковостей не буває: усіма подіями керує Господь: «Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?» (Плач. 3:37,38). Тому завжди довіряйте Богу і Слову Божому. Бог ніколи не скаже неправду, Він не підведе й обов’язково виконає те, що Він сказав у Своєму Слові: «Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої» (Притч. 3:5,6).
 
Ви можете сказати: добре, я хочу жити за волею Божою, а не за своєю волею. Але що мені робити, якщо я не чую Божої волі? Написано: «Усе, що може рука твоя робити, за силами роби» (Еккл. 9:10). Тобто, якщо є схильність щось робити, робіть саме це! Бог вкладає у ваше серце бажання робити це і Бог вклав у ваші руки чи в голову вашу здатність – робити. От саме це і робіть: «… тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням. Усе робiть без нарiкання й сум­нiву,…» (Флп. 2:13,14). Не дивіться на всі боки, як і що роблять інші люди, дивіться у своє серце: Бог уже вклав Своє хотіння (Свою волю) у ваше серце – ось це і робіть без ремствування і сумнівів. А далі – Господь все благословить і звершить.
 
Суть у тому, щоб довірити своє життя Господу! Не можна довіряти трохи, потрібно довірити Богу все! Написано: «Отже, смирiться пiд мiцною ру­кою Божою, щоб пiднiс вас свого часу» (1 Пет. 5:6). Йосип змирявся у Єгипті 14 років, Давид змирявся, бігаючи від Саула приблизно стільки ж, Іов змирявся, кажуть, 11 місяців. Бог вирішив їхню долю, але, для кожного у свій час!

Написано також: «Усi турботи вашi покла­дiть на Hього, бо Вiн пiклується про вас. Будьте тверезi, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти» (1 Пет. 5:7,8). Поведінка людей, які піклуються, демонструє дияволу, що вони у цей момент без Бога, сподіваються лише на себе – тому диявол їх і перемагає. Читаємо далі: «Станьте проти нього мiцною вiрою, знаючи, що такi самi страждання трапляються i з вашими браттями у свiтi» (1 Пет. 5:9).

Міцна віра – це і є впевненість, що Бог завжди з нами, не дивлячись на всі наші помилки, на всі наші страждання. Він виведе нас у Своє світло і звершить наше життя так само, як уже звершив життя багатьох братів. Далі написано: «Бог же всякої благодатi, Який покликав нас до вiчної слави Своєї у Христi Iсусi, Сам при ко­роткочасному стражданнi вашо­му нехай удосконалить вас, нехай утвер­дить, нехай змiцнить i нехай зробить непохитними» (1 Пет. 5:10). Тобто, Бог Сам усе звершить: Він Сам з’ясує проблеми із нашою сім’єю, із нашими дітьми, з нашою роботою, хворобами. Ми не знаємо, кому і стільки страждань визначив Бог, проте, у цих стражданнях ми повинні навчитися уповати на Бога. Доки ми будемо піклуватися, боятися, хвилюватися, ображатися, метушитися – нічого не відбудеться. Але тільки-но ми повністю довіримося Господу у всьому – з дітьми, з роботою, зі здоров’ям – лише тоді Бог усе звершить.
 
Буває так, що Бог не відповідає на молитви людей, тому що вони просять не те, що їм потрібно. Припустимо, хвороба. Якщо людина просить зцілення, але воно не приходить – Бог чекає, доки людина змириться: «Отже, смирiться пiд мiцною ру­кою Божою, щоб пiднiс вас свого часу» (1 Пет. 5:6). Тільки-но людина змириться, вона отримає своє зцілення. Згадайте історію з Іовом: тільки-но він сказав: «… я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі» (Іов. 42:6), – він одразу був зцілений і отримав удвічі більше благословень, аніж він мав до хвороби. У тому-то й вся суть: ми думаємо, що знаємо, що нам потрібно, а насправді, ми нічого не знаємо.

Є така молитва:
Я просив сили – БОГ дав мені труднощі, щоб я став сильнішим.
Я просив мудрості – БОГ дав мені проблеми, щоб вирішувати їх.
Я просив успіху – БОГ дав мені м’язи, щоб працювати.
Я просив сміливості – БОГ дав мені небезпеки, щоб долати їх.
Я просив терпіння – БОГ дав мені ситуації, де я змушений чекати.
Я просив любові – БОГ дав мені складних людей, щоб допомагати їм.
Я просив благословення – БОГ дав мені можливості.
Я не отримав нічого із того, що просив…
І я отримав УСЕ, чого потребував. Я отримав відповідь на свою молитву!
 
Просто ми бачимо свої потреби дуже обмежено, а Бог – у всій повноті. Ми – Його творіння, а Він – Творець. У Господній молитві Ісус сказав: «Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мф. 6:9,10). Тут можна додати: нехай буде воля Твоя у моєму житті. Ось, про що нам потрібно молитися – про Божу волю у нашому житті! Тому, Господь просив нас не бути багатослівними у молитві, щоб ми не говорили нічого зайвого: «А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього» (Мф. 6:7,8).
 
Ми не досконалі і можемо не визнавати, що саме і для чого ми просимо у молитві до Бога. Можливо, ми просимо для егоїзму, для гордості, для марнославства, чи просто через банальні лінощі. Насправді, ми можемо бути дуже лукавими, і прохання наші також можуть бути лукавими. Тому відповіді на такі молитви не буде: «… просите – i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як. 4:3). Але людина так влаштована, що хоче бути і віруючою, і благочестивою, але у той же час – виконувати тільки свої плани, свою волю, свою позицію і при цьому ще й просити у Бога, щоб Він це благословив. Якщо ми дійсно будемо стояти у вірі і повністю, в усьому довіримо Богу своє життя – тоді ми побачимо славу Божу в нашому житті. Лише би наші віра і уповання були щирі перед Ним: «Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, з чистим – за чистотою його, а з лукавим – за лукавством його» (Пс. 17:26,27). 

Отже, ми не знаємо свої плани на наше життя, але Бог знає. Це велике чудо: жити за волею Божою – довірити Йому керівництво своєю долею. Не піклуватися про завтрашній день, насолоджуватися сьогоднішнім днем разом із Богом: що ти живий, що ти віриш у Господа Ісуса Христа, що Він відкупив тебе від гріхів і готує тебе сьогодні до вічного життя. Не вгашайте радість спасіння турботами і страхами щодо плотського життя. Павло писав, що треба завжди радіти. Радіти, що наше майбутнє з Богом значно краще, аніж наше сьогодення.
 
 
Автор: Олексій Волченко
 
 
* для того, щоб поділитися статтею в будь-якій соціальній мережі з мобільної версії сайту, потрібно натиснути  в кінці статті, обрати із запропонованих варіантів той, який потрібен саме вам, натиснути на його іконку, і підтвердити дію на сторінці свого профілю.
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 29 серпня 2026