Як суміщати зречення від світу із забезпеченням себе та сім’ї?
Рейтинг користувача: 5 / 5
Кожна людина зіштовхується із роздумами: як зібрати до школи дитину? Як прогодувати сім’ю? Я поставити на ноги дітей, забезпечивши їм належну освіту? Це вибиває із духовного стану і досить сильно приземляє. Чи можна суміщати одне з іншим?
Дійсно, з однієї сторони, Ісус сказав нам: «… коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.» (Мф. 19:21), а з іншої сторони – на цій землі потрібно жити, одягатися, їсти, водити до школи дітей, працювати самому і т.п.
Доля людини може бути від Господа, а може – від самої себе. Можна самому збудувати своє життя, а можна віддати своє життя Господу, і тоді – буде так, як написано: «Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.» (Пс. 36:5). Ми часто думаємо, що шлях, який ми обираємо, – найкращий для нас, і ми молимо Господа, щоб це звершилося. Проте, написано: «Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх – дорога до смерти.» (Притч. 14:12). Ми можемо думати, що для нас правильним буде піти навчатися саме в цей ВНЗ, одружитися чи вийти заміж саме за ту людину, жити у цій країні, працювати на цій роботі і т.п., але у Бога можуть бути абсолютно інші плани щодо нашого життя.
Найважливіше, що нам потрібно зрозуміти, – що жити за своїм планом без Бога – це наше нещастя, це горе, це заробляти в поті лиця і потім все одно втратити. І навпаки: жити згідно Божого плану – це наше щастя, це коли Бог благословляє будь-яку справу рук наших. Ми не можемо бути щасливими у тому житті, яке ми збудували самі без Бога. Наше щастя можливе виключно тоді, коли ми чинимо згідно з Божої волі. Тому, нам потрібно довіритися Богу, щоб Він збудовував нашу долю.
Господь визначив нам правило життя: «Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?» (Мф. 6:25). Можемо додати: не піклуйтеся про те, що буде із вашими дітьми, не піклуйтеся про старість, про комунальні, про зарплату, пенсію, а просто – «Усi турботи вашi покладiть на Hього, бо Вiн пiклується про вас.» (1 Пет. 5:7). Господь говорить: «Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!» (Мф. 6:26-30). Тобто, виходить так, що, якщо ми піклуємося про те, що нам їсти і що пити – у нас мало віри, ми не довіряємо Богу! Господь говорить: «Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому» (Мф. 6:31,32). Це для язичників нормально – піклуватися, боятися, переживати: тому що у них немає уповання, вони – невіруючі, вони самі по собі – без Бога. Тому, їм потрібно піклуватися про те, що їсти, що пити і у що вдягатися.
А про потреби Своїх дітей Бог Сам знає: «Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.» (Мф. 6:8). Господь говорить далі: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.» (Мф. 6:33) – справа в тому, чи віримо ми у це? Чи віримо ми у те, що, якщо ми будемо весь час шукати Господа, – Він забезпечить наш дім, нашу сім’ю, зцілить від хвороб, звільнить від боргів, вирішить проблеми на роботі, зі служінням у церкві? Чи довіряємо ми Слову Божому? Чи віримо ми словам Христа? І далі: «Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.» (Мф. 6:34) – це стосується всього: будинку, дітей, сім’ї, країни – всього життя загалом! Якщо ми назвали Його Господарем, і якщо Господар сказав нам не піклуватися – ми й повинні так робити!
Отже, для кожної людини є дві долі: від самої себе (за своєю волею), і від Господа (за волею Божою). Насправді, якщо ми піклуємося, боїмося і хвилюємося – ми показуємо Богу, що ми Йому не довіряємо, не маємо віри! Тому, ми нічого й не отримуємо. Але ж написано: «… за вірою вашою нехай буде вам.» (Мф. 9:29). Якщо ж ми довіримо свою долю Господу – усі наші потреби сповнюються, наше життя якось відбудеться. Так, це можуть бути не ті плани, які ми для себе визначили. Написано: «… доля людини – від Господа.» (Притч. 29:26). Бог керує життям кожної людини, якщо, звісно, людина довірить своє життя Богу: «Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.» (Притч. 19:21).
Але ви скажете: ну як це можливо, щоб я нічого не робив, а все склалося само собою і найкращим чином? – Усе просто: коли ви довірите своє життя Богу – тоді обставини будуть складатися таким чином, що ви зустрінете таку людину, з якою вам буде краще разом працювати, і абсолютно випадково розлучитеся із тією людиною, від якої одні лише неприємності. Вам абсолютно випадково запропонують роботу, випадково зателефонують, запросять і т.п.
Із Біблії ми знаємо, що випадковостей не буває: усіма подіями керує Господь: «Хто це говорить: «і те буває, чому Господь не повелів бути»? Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя?» (Плач. 3:37,38).
Тому, завжди довіряйте Богу і Слову Божому. Бог ніколи не скаже неправду, Він не підведе, і обов’язково виконає те, що Він сказав у Своєму Слові: «Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої.» (Притч. 3:5,6).
Ви можете сказати: добре, я хочу жити за волею Божою, а не за своєю волею. Але, що мені робити, якщо я не чую Божої волі? – Написано: «Усе, що може рука твоя робити, за силами роби;» (Еккл. 9:10). Тобто, якщо є схильність щось робити – робіть саме це! Це Бог вкладає у ваше серце бажання робити це, і Бог вклав у ваші руки чи в голову вашу здатність – робити. От саме це і робіть: «… тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням. Усе робiть без нарiкання й сумнiву,…» (Флп. 2:13,14). Не дивіться по сторонам, як і що роблять інші люди, дивіться у своє серце: Бог уже вклав Своє хотіння (Свою волю) у ваше серце – ось це і робіть – без ремствування і сумнівів. А далі – Господь все благословить і звершить.
Суть у тому, щоб довірити своє життя Господу! Не можна довіряти трохи, потрібно довірити Богу все! Написано: «Отже, смирiться пiд мiцною рукою Божою, щоб пiднiс вас свого часу.» (1 Пет. 5:6). Йосип змирявся у Єгипті 14 років, Давид змирявся, бігаючи від Саула приблизно стільки ж, Іов змирявся, кажуть, 11 місяців. Бог вирішив їхню долю, але, для кожного у свій час! Написано також: «Усi турботи вашi покладiть на Hього, бо Вiн пiклується про вас. Будьте тверезi, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти.» (1 Пет. 5:7,8). Поведінка людей, які піклуються, демонструє дияволу, що вони у цей момент без Бога, сподіваються лише на себе – тому диявол їх і перемагає.
Читаємо далі: «Станьте проти нього мiцною вiрою, знаючи, що такi самi страждання трапляються i з вашими браттями у свiтi.» (1 Пет. 5:9). Міцна віра – це і є уповання, що Бог завжди з нами, не дивлячись на всі наші помилки, на всі наші страждання. Він виведе нас у Своє світло і звершить наше життя так само, як уже звершив життя багатьох братів. Далі написано: «Бог же всякої благодатi, Який покликав нас до вiчної слави Своєї у Христi Iсусi, Сам при короткочасному стражданнi вашому нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай змiцнить i нехай зробить непохитними.» (1 Пет. 5:10). Тобто, Бог Сам усе звершить: Він Сам з’ясує проблеми із нашою сім’єю, із нашими дітьми, з нашою роботою, хворобами. Ми не знаємо, кому і стільки страждань визначив Бог, проте, у цих стражданнях ми повинні навчитися уповати на Бога! Доки ми будемо піклуватися, боятися, хвилюватися, ображатися, метушитися – нічого не відбудеться. Але, тільки-но ми повністю довіримося Господу у всьому – з дітьми, з роботою, зі здоров’ям – лише тоді Бог усе звершить.
Буває так, що Бог не відповідає на молитви людей, тому що вони просять не те, що їм потрібно. Припустимо, хвороба: якщо людина просить зцілення, але воно не приходить – Бог чекає, доки людина змириться: «Отже, смирiться пiд мiцною рукою Божою, щоб пiднiс вас свого часу.» (1 Пет. 5:6). Тільки-но людина змириться – вона отримає своє зцілення. Згадайте історію з Іовом: тільки-но він сказав: «… я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.» (Іов. 42:6), – він одразу був зцілений, і отримав удвічі більше благословень, аніж він мав до хвороби. У тому-то й вся суть: ми думаємо, що знаємо, що нам потрібно, а насправді, ми нічого не знаємо.
Є така молитва:
Я просив сили – БОГ дав мені труднощі, щоб я став сильнішим.
Я просив мудрості – БОГ дав мені проблеми, щоб вирішувати їх.
Я просив успіху – БОГ дав мені м’язи, щоб працювати.
Я просив сміливості – БОГ дав мені небезпеки, щоб долати їх.
Я просив терпіння – БОГ дав мені ситуації, де я змушений чекати.
Я просив любові – БОГ дав мені складних людей, щоб допомагати їм.
Я просив благословення – БОГ дав мені можливості.
Я не отримав нічого із того, що просив…
І я отримав УСЕ, чого потребував. Я отримав відповідь на свою молитву!
Просто ми бачимо свої потреби дуже обмежено, а Бог – у всій повноті. Ми – Його творіння, а Він – Творець. У Господній молитві Ісус сказав: «Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.» (Мф. 6:9,10). Тут можна додати: нехай буде воля Твоя у моєму житті. Ось, про що нам потрібно молитися – про Божу волю у нашому житті! Тому, Господь просив нас не бути багатослівними у молитві, щоб ми не говорили нічого зайвого: «А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.» (Мф. 6:7,8).
Ми не досконалі, і можемо не визнавати, що саме і для чого ми просимо у молитві до Бога. Можливо, ми просимо для егоїзму, для гордості, для марнославства, чи просто через банальні лінощі? Насправді, ми можемо бути дуже лукавими, і прохання наші також можуть бути лукавими. Тому, відповіді на такі молитви не буде: «… просите – i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших.» (Як. 4:3). Але, людина так влаштована, що хоче бути і віруючою, і благочестивою, але у той же час – виконувати тільки свої плани, свою волю, свою позицію, і при цьому ще й просити у Бога, щоб Він це благословив.
Якщо ми дійсно будемо стояти у вірі і повністю, у всьому довіримо Богу своє життя – тоді ми побачимо славу Божу в нашому житті. Лише би наші віра і уповання були щирі перед Ним: «Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, з чистим – за чистотою його, а з лукавим – за лукавством його.» (Пс. 17:26,27).
Отже, ми не знаємо свої плани на наше життя, але, Бог – знає. Це велике чудо: жити за волею Божою – довірити Йому керівництво своєю долею. Не піклуватися про завтрашній день, насолоджуватися сьогоднішнім днем разом із Богом: що ти живий, що ти віриш у Господа Ісуса Христа, що Він відкупив тебе від гріхів і готує тебе сьогодні до вічного життя. Не вгашайте радість спасіння турботами і страхами щодо плотського життя. Павло писав, що треба завжди радіти. Радіти, що наше майбутнє з Богом значно краще, аніж наше сьогодення.
Автор – Олексій Волченко
* для того, щоб поділитися статтею в будь-якій соціальній мережі з мобільної версії сайту, потрібно натиснути 
в кінці статті, обрати із запропонованих варіантів той, який потрібен саме вам, натиснути на його іконку, і підтвердити дію на сторінці свого профілю.
в кінці статті, обрати із запропонованих варіантів той, який потрібен саме вам, натиснути на його іконку, і підтвердити дію на сторінці свого профілю.- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 24 липня 2020
