Будуймо сімейні стосунки правильно
Рейтинг користувача: 5 / 5
Програма: «Сімейна консультація».
Ведуча: Інеса Опіканець.
Гості: Христина Кирик та Володимир Тищенко.
Ведуча: Усім найщиріші вітання, друзі! В ефірі - програма «Сімейна консультація». І ми запросили до студії Христину Кирик та Володимира Тищенка. Вони здійснюють сімейне служіння, надають родинне консультування. Вітаємо вас у нашій студії!
Христина та Володимир: Вітаємо!
Ведуча: Перш ніж ми почнемо з питань, які турбують подружь, хочеться з вами познайомитись. Одразу впадають в очі різні прізвища. Чому?
Володимир: Ми вже 17 років у шлюбі. Чому різні прізвища? Насправді, все дуже банально. Коли ми побралися, Христині потрібно було їхати захищати диплом за кордон. Якщо змінювати прізвище, то треба було міняти і закордонний паспорт. Документи були вже в Люблінському університеті, в якому ми навчалися, тому потрібно було б і туди подавати зміну прізвища і, відповідно, стояла така дилема: або Христина змінює прізвище і захищає диплом через рік-півтора, або робить це найближчим часом, але з дівочим прізвищем. Те, що дружина не змінила прізвища, не означає, що вона не кориться чоловікові.
Ведуча: Володимир для Вас авторитет, правда ж, Христино?
Христина: Так, звичайно.
Ведуча: Від прізвища нічого не залежить.
Христина: Взагалі, мені подобається ця традиція – брати чоловікове прізвище. І якщо Володимир захоче, я це зроблю.
Володимир: Я розповім про нас. Ми родом зі Львова. Ми там народилися і виросли. Хоча мої два старших брати з’явилися на світ у східній Україні, а мій тато – із Запорізької області.
Ведуча: Зараз Ви мешкаєте у Києві, тобто, ніби «посередині»?
Володимир: Понад те, ми ще й мешкали чотири роки у Дніпрі. Це був чудовий час нашого життя.
Ведуча: А чому?
Володимир: Там мені вдалося багато чого реалізувати в професійній діяльності, і громадському житті, і церковному служінні. Наша сім’я отримала нове окрилення від Бога саме в Дніпрі.
Ведуча: Кажуть, що це родини зміцнює, коли люди переїздять з місця на місце. Нові емоції, нове оточення. Хоча деякі скаржаться, що це руйнує сім’ю. У вас сталося перше чи друге?
Володимир: Ми дуже довго зустрічалися перед одруженням, це був Божий промисел. Передаю вітання друзям, які хочуть вже швиденько одружитися, і кажу: не поспішайте.
Ведуча: Ви одні з небагатьох, хто твердить, що не треба поспішати.
Володимир: Вважаю, що це було Божою наукою для нас. Насправді, що довше ми зустрічалися, то більше тем для розмов у нас виникало, то глибше ми пізнавали один одного. Є в українській мові така приказка: «З’їсти пуд солі». Це чумацький вислів. Щоб добути сіль, треба було сходити не в один похід. Тому якщо хтось хоче одружитися і мати щасливий шлюб, я всім раджу з’їсти разом пуд солі. Не в одному чи двох походах, і з гуртом людей. Так от, в нашому житті відбулося так, що Бог нас покликав до сімейного життя. Але наші батьки дивилися на це з раціонального боку: вам ще зарано, у вас немає ні квартири, ні роботи. Ми ще навчалися. Христина працювала в школі, я, так само, як і вона, заробляв дуже малі гроші. І логіка в батьків була. Але ми знали, що Бог нас закликає до шлюбу. І ми вірили, що Він про все подбає. Свідченням для нас було, коли за два тижні до весілля ми знайшли житло, а за тиждень – роботу, яка збільшила сімейний дохід у декілька разів.
Наше послання для всіх сімей, які мають одружуватися – відокремтеся від батьків. Є гарна пісня українська: «Збудуй хату з лободи, але в чужую не веди». Краще мати своє житло. Відокремлення –дуже важливий фундамент для побудови стосунків. Ви не зможете зводити далі стіни і стелю дах вашого дому, якщо не буде відокремлення від батьків. У нас виникла така ситуація, що ми народилися згори, а батьки - ще ні. І ми відчували їхній тиск. Ми переїхали до Києва. У цьому ми вбачаємо Божу волю. Я вважаю, що ми як сім’я зміцнилися.
Ведуча: Ви сказали, що коли зустрічалися, ви відчували, що це воля Господня – побудувати шлюб. Тобто, стосунки не обмежувались тільки почуттями, щось було більше. Що саме?
Христина: Ми досить довго спілкувалися. Насправді, ми бачилися не так часто. Можливо, ми б одружилися набагато швидше. Ми довго чекали.
Ведуча: Люди можуть 5-7 років очікувати, щоб побратися.
Христина: Ви знаєте, я не жалкую. Не скажу, що це було так легко, з одного боку. З іншого боку, я не наполягаю, що так має бути у всіх. Бог веде кожного по-Своєму. У Біблії це не прописано. Є люди, котрі, взагалі, без зустрічей сім’ї створюють. На побаченнях ти не підготуєшся на сто відсотків, це не означає, що у вас не буде ніяких труднощів. Хоча ми були більш готовими за інших, ми були вдячні Господу за таку можливість. Бог нас так провів.
Ведуча: Запитання слухачки Валентини: «Маю сина з інвалідністю. Що робити, як молитися, щоб згодитися з тим, що діти – це нагорода від Бога? Відчуваю біль…».
Христина: Так, в Біблії написано, що діти – це нагорода від Господа. Я в студентські роки перебувала в організації «Віра і Світло». Молодь з цієї організації дружила з хворими дітками і розповідала про те, як багато вони дають. Це мене дуже вразило, бо я не могла зрозуміти, як можна насолоджуватися спілкуванням з людьми з інвалідністю. Я з цікавості прийшла на їхню зустріч і залишилася, пробувши там 5 років. Ми не знаємо, чому так стається, що діти народжуються чи стають інвалідами. Важливо ставити питання не «Чому?», а «Для чого?». Коли Ісус зціляв сліпого, у Нього запитали, чому чоловік - сліпонароджений. Христос відповів: це сталося для того, щоб прославилося Боже Ім’я. Я знаю, що Господь бачить кожну дитину в утробі матері, і якщо малюк народився з особливими потребами, це не означає, що Бог не догледів чогось. Це було в Його плані. Господь знає, чому. і якщо в Його волі відкрити мамі, чому так сталося, Він свого часу це зробить.
Ведуча: Слухачі запитують: «Чи потрібно контролювати те, з ким дружать діти? Чи потрібно забороняти їм спілкуватися з цими приятелями, якщо є негативний вплив?».
Володимир: Батьки відповідальні за своїх дітей. Знати, з ким дружить син чи дочка – наш обов’язок. Чи повинні ми змінювати друзів? Потрібно розібратися, чого ми хочемо – щоб дитина нам підкорювалася, чи обирала тих друзів, які будуть приносити їй користь. Моя особиста думка – підліткові слід приймати рішення самостійно. Це не означає, що він не має права помилятися. Ми можемо також пояснювати дітям перспективу, що буде, якщо вони дружитимуть з тими чи іншими людьми.
Ведуча: Ще одна слухачка запитує: «Живемо з чоловіком в громадянському шлюбі. Я увірувала і хочу будувати стосунки інакше. Як бути з чоловіком, який відштовхує будь-які розмови щодо віри? Чи повинна я його полишити? Маємо спільну дитину».
Володимир: Треба застосовувати індивідуальний підхід до кожної ситуації. У 1Кор.7: 12-16 написано: «Іншим уже кажу я, а не Господь: Якщо якийсь брат має невіруючу дружину і та погоджуєтеся жити з ним, хай її не покидає. А коли яка жінка має невіруючого чоловіка і той хоче жити з нею, хай не покидає чоловіка. Бо невіруючий чоловік освячується через дружину, а невіруюча дружина освячується через брата. А інакше ваші діти - нечисті; тепер же вони святі. Якщо ж невіруючий розлучається, - хай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв'язані: бо ж покликав вас Бог в мирі. Звідки знаєш, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або, чоловіче, звідкіля знаєш, чи не спасеш дружини?». Апостол Павло дає чітке повеління не полишати невіруючого чоловіка чи дружину, якщо вони не хочуть розлучатися. Але в цьому разі він робить акцент на можливостях. Є не тільки негатив, але й нагода – освятити чоловіка чи дружину. Як це зробити? Ми не можемо змінити людей. Дуже часто в шлюбі чоловік або дружина намагаються змінити свого партнера. Потрібно чітко усвідомити: я змінити жодну людину не можу. Це може зробити Бог. Тільки Він може дати певні мотиви і бажання.
Ведуча: Щодо цивільного шлюбу як бути?
Володимир: Україна доганяє інші країни за тенденціями розлучень. Сім’ї страждають. Ми вважаємо, що родина сильна тоді, коли є інституція шлюбу. Це коли чоловік і дружина беруть на себе зобов’язання. Цивільний шлюб, на жаль, не має ніяких зобов’язань. Чому люди не одружуються? Причина одна: вони не готові брати відповідальність. А шлюб – це взаємна відповідальність.
Ведуча: Слухачка запитує: «Що говорить Біблія про планування сім’ї? І як зробити період декрету не таким пригніченим?».
Христина: Діти – дар Божий. Тому слава Господу за кожну дитинку. Як багато родин страждає через те, що вони не можуть мати дітей. Тому якщо якесь подружжя благословляється дітками, то є велика благодать. Звичайно, ростити їх - нелегко. Бог дав нам мудрість у світлі Слова Божого. В різних церквах є різні погляди на контрацепцію. Вона є різною. Є абортивна і неабортивна контрацепція. Абортивна – зачаття відбувається, яйцеклітина запліднюється, але її вбивають засоби, які вживає жінка. По суті, це вже аборт. Є також спіралі, теж дуже жорстокий метод. Зачаття відбувається, ембріон сформований, але він не може закріпитися в матці, і дитинка вмирає від голоду. Приймайте рішення. Якщо жінка відчуває, що їй важко народжувати, вона має поводитися мудро. Ми – не родильні автомати. Тому природне планування сім’ї для віруючих буде найпростішим і найправильнішим вибором. Однак цей метод не можливий без співпраці з чоловіком. Він потребує правильного ставлення, уваги і турботи один до одного. Цей метод також є і дуже виховним.
Ведуча: Дякуємо!
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 09 березня 2018
