Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Актуально сьогодні»

Ведучий: Владислав Бондарьков

Гість: Валерій Короп

Ведучий: Наші щирі вітання всім, хто слухає Світле радіо! Це програма «Актуально сьогодні» і в нашій студії - Валерій Короп. Валерію Миколайовичу, здрастуйте!

Валерій: Доброго дня!

Ведучий: Валерій є другом Світлого радіо з самого початку. Він був добре знайомим з людиною, яка заснувала цю радіостанцію - з Віктором Костянтиновичем Радіним...

Валерій: ... і вимолила її.

Ведучий: Так. Скільки років Вашій мрії створення клубу спілкування і поклоніння християн?

Валерій: Сама ідея існує, напевно, вже років 20. А ось її реалізація розпочалася в 2001-му. Тобто, цього року клубу буде 17 років.

Ведучий: Одна з його назв - «Клуб спраглих сердець»?

Валерій: Так. Потім захотілося зробити його міжнародним проектом. Ми дали клубові модну англійську назву «Heaven Light Сlub». Тобто, «Клуб небесного світла».

Ведучий: У ньому планується оновлення. В останні роки «Heaven Light Сlub» збирався біля станції метро «Лісова» в Києві. Й це тривало років 2, напевно?

Валерій: Так, десь так. Ми намагалися зустрічатися біля метро, ​​щоб людям було зручно діставатися. Це важливо. Гадаю, що наше нове місце дислокації теж буде біля метро.

Ведучий: Якою була мета клубу - спілкуватися, грати на музичних інструментах, прославляти Бога? Чого ви очікували на самому початку, коли збирали ентузіастів, однодумців навколо цього проекту?

Валерій: Поясню дуже просто. Церковний формат - це проповідь, прославлення Бога, молитовне служіння, вивчення Слова і таке інше. Але чомусь у цьому форматі я ніколи не помічав спілкування, ну, хіба що на домашніх групах. Я побачив, по-перше, потребу християн - просто збиратися неформально, не для молитви і поклоніння. Хоча, коли віруючі разом зустрічаються, вони все одно моляться і поклоняються Господу, але це відбувається ніби неформально. Конкретна мета у нас одна - спілкуватися і ділитися тим, що маємо. Музиканти діляться піснями, поети - віршами, режисери - постановками. Я звернув увагу на те, як збиралася першоапостольська церква. Після своїх зустрічей в храмі християни ще йшли і по домівках, і переломлювали хліб, і перебували в любові всього народу. І Господь щодня додавав тих, що спасалися (Дії 2:45). Я просто зрозумів, що нам треба заповнити цю нішу нестачі неформального спілкування.

Ведучий: Але кожен проект може зазнавати різних часів – і підйомів, і певних спадів. Як Ви і Ваші однодумці сприймали таку різну динаміку?

Валерій: Звичайно, були питання, чому стало менше людей. У нас запитували: у вас церква чи ні? Ми відповідали: знаєте, ми називаємо це громадою, щоб не плутати поняття. Але, з іншого боку, коли віруючі люди збираються разом, вони не припиняють бути церквою. Це теж громада, просто у неї трішечки інший формат служіння. Кому бракує навчального процесу, той може йти вчитися в семінарії або біблійному коледжі. Кому не вистачає молитви - «пірнай» в молитовну групу і молися безперервно. Кому бракує поклоніння - нині існує потужне служіння поклоніння. А в нашому клубі є все - ми і поклоняємося Богу, і ділимося піснями, і представляємо авторські проекти. А якщо ми з'єднаємося з клубом «Life», то у нас додадуться й відеопроекти. Тому що знято багато цікавих сюжетів. Є монологи багатьох цікавих особистостей про Господа, є яскраві свідчення, коли люди розповідають, як вони увірували. Відеокліпи ми можемо показувати, тепер уже на нашому новому майданчикові. Я вірю, що це буде цікаво.

Коли християни збираються разом, тут на землі, вони через молитву і поклоніння можуть увійти до небесної атмосфери. І перебуваючи на землі, бути одночасно на небесах. І саме музика поклоніння та молитва дають змогу відчути цю реальність духовного світу.

Ведучий: Як з'явилася ідея клубу?

Валерій: Її я виношував тоді, коли працював у концертному відділі Асоціації «Еммануїл». Клуб народився 17 років тому, але ідею треба було виносити. Уже назріла потреба для християн мати свої клуби і клубну культуру. З її допомогою ми зможемо ділитися тим, що маємо.

Ведучий: А які можуть бути плюси в цьому? Чому віруючим потрібно мати клуби? Чим можуть збагатити такі міжцерковні спілкування?

Валерій: Гадаю, в самому питанні є відповідь. Хтось виріс у традиційному консервативному середовищі, а хтось, навпаки, в просунутому, яке «попереду всієї планети». Я прийшов із прогресивного руху, але коли потрапив до більш суворих, консервативних церков, баптистських, п'ятдесятницьких, у них я побачив те, чого мені бракувало. Я знаю багатьох людей із православних церков, які досить живі та прогресивні. Бог діє скрізь. І Він змінює сьогодні і православ'я, і ​​католицизм. Я бачу, що приходять нові форми служіння. Мені здається, коли християни різних конфесій зустрічаються разом, вони взаємно збагачують один одного. А найголовніше - ми вчимося любити і приймати один одного такими, як є. І не диктувати один одному канонів своєї святості і культури. Все ж слід розуміти, що Бог нас закликав різних, ми повинні бути різними. В цьому краса.


Ведучий: Чого очікувати від нового формату клубу, якщо не секрет?

Валерій: Я думаю, що додадуться нові види діяльності до тих, що у нас є. Перші півгодини ми будемо поклонятися Богу, чекаючи Його присутності. І Господь, як звичайно, ніколи не спізнюється: якщо Він бачить, що Його чекають, Він приходить. Також додадуться демонстрація відеосюжетів, зустрічі з цікавими людьми. Ми будемо запрошувати і психологів, і дієтологів, у нас є різні цікаві задумки. Але, як і завжди, ми будемо пропонувати каву-чай-бутерброди. Наш буфет не припиняє своєї діяльності.

По-перше, я впевнений, що робота клубу - це Божа воля. Я вам зараз розповім про своє відкриття: я вірю, що Господь нас створив для спілкування - перш за все з Ним, а також один з одним. А молитва - це інструмент, щоб досягти правильного спілкування в Дусі Святому. Будемо вчитися.

Ведучий: Як ви повідомлятимете людям про майбутню подію клубу?

Валерій: Я думаю, ми тепер будемо використовувати ресурси клубу «Life», і Сі-Бі-Ен, і Світлого радіо. Думаю, і Галина Львівна Волченко співатиме у нас. Слава, я тебе запрошую зараз, у прямому ефірі, щоб ти теж поділився у клубі своєю творчістю, і віршами, і піснями. Я знаю, що ти дуже багата в цьому розумінні людина. Поки ми спробуємо зустрічатися дві п'ятниці на місяць.

Ведучий: Останнім часом Ви зазнали певних викликів та випробувань. Як вони на Вас вплинули?

Валерій: Гадаю, все, що відбувається з віруючою людиною, сприяє їй на добро. Якщо Бог тебе веде, навіть Його покарання - тобі на благо. Написано: «...Господь кого любить, того Він карає» (Євр.12:6). Люди дивуються, чому так багато беззаконників навколо, які коять, що хочуть і з ними нічого не відбувається. Та тому що не настав час іще. Чаша їхнього беззаконня ще не наповнилася. Зате з тими, кого Бог покликав, Він працює дуже серйозно, тож багато речей, які відбуваються, нам на добро. У минулому році я два рази був практично на межі переходу до кращого світу.  Я знаю, що буду там, бо вірю в Господа і прагну Йому служити. Я грішу, але з Божою поміччю усвідомлюю і каюсь. Я розумію просту істину: рівень покаяння залежить від рівня усвідомлення гріха. Коли Давид жахливо згрішив за всіма людськими канонами, йому можна було спокійно присудити вищу міру покарання. Але я зрозумів, що Бог побачив глибину усвідомлення Давида. Ця людина настільки усвідомила свій гріх, що її покаяння було стовідсотковим. Я нам усім цього бажаю. Я, справді, дуже вдячний Богові за те, що Він мені відкрився, за те, що я тепер знаю. Мені радісно, ​​що ми в Господі. А тим, хто не в Ньому, раджу познайомитися з цією великою Особистістю...