Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світлі гості»

Ведучий: Едуард Гльоза

Гостя: Євгенія Кабаренкова

 

Ведучий: Сьогодні нас відвідала людина, яку навіть важко назвати гостею, тому що вона вже – рідна, своя. Ця жінка є членом нашої родини, адже вона – один із дикторів радіо «Еммануїл». Хочу відрекомендувати вам Євгенію Кабаренкову. Доброго дня!

Євгенія: Доброго дня, пане ведучий і наші світлі радіослухачі!

Ведучий: За приємним голосом ви впізнали Євгенію. Вона – і диктор, і журналіст, і ведуча. Ми раді Вас бачити!

Євгенія: Дуже дякую! Так несподівано, але приємно  Ви мене відрекомендували.

Ведучий: Як відбулося Ваше знайомство з Господом?

Євгенія: Це було давно. Я переконалася, що коли Бог розпочинає в тобі якусь добру справу, Він обов’язково доведе її до кінця. Господь ще не закінчив зі мною працювати, але перше моє знайомство з Ним відбулося у місті Первомайськ Миколаївської області. В мене так склалися сімейні обставини, що «як тривога – то й до Бога». Я їхала до церкви. На зупинці мене зустріла молода красива жінка. Вона вирушила зі мною.  У храмі я хотіла помолитися, але була налякана, бо була вечірня година, там нікого не було. А по-друге, я не знала, як звертатися до Бога. Коли я вийшла, ця жінка мовила: «Можна, я за Вас помолюсь?». Вона виявилась протестанткою. Ми з нею помолилися. Мені так стало добре. В мене з’явилася надія. А десь за півроку я приїхала до Києва. Проминув час.  Я зі своєю  церквою пішла на Майдан. А там роздавали рекламні буклети радіо «Еммануїл». Ще до цього я запитувала у Господа, яке служіння для Нього виконувати. І під час молитви я побачила студію. А оскільки до радіо і телебачення я мала стосунок, то я уявляла, що це за студія. У молитві я побачила саме радіостудію. Ми почали молитися за християнське радіо. Й, виявляється, ми почали це робити ще до того, як воно було створено. Так-от, коли я отримала рекламку, я розповіла про це деканові Міжнародного інституту теології «Зоє» Євгенові Тайцу. Він сказав мені: «А я знаю директора радіостанції Галину Львівну, вона запросила нас створювати програми від інституту». І коли я прийшла до студії, я переконалася, що це те саме приміщення, яке я бачила в молитві. Ось так розпочалася моя волонтерська діяльність на радіо. Я також вела і продовжую вести домашню групу, а ще здійснюю працю для людей літнього віку. Цей напрям має назву «Служіння 55+» або «Ноємінь».

Ведучий: А чому саме така назва?

Євгенія: Ноємінь (в укр.перекладі Біблії – Ноомі) – героїня біблійної книги Рут. Це жінка, котра була мудрою, далекоглядною та надзвичайно милосердною. І найцінніше те, що завдяки своїй мудрості та довготерпінню вона зуміла прийняти у свої руки прадіда Давида. Адже Рут народила дитину, яка була в династії цього царя. Тому ми теж хочемо, щоб той плід, який нам довіряє Господь, мав гідне духовне продовження.

Ведучий: Буває так, що  люди стають самотніми. Батьки лишаються без догляду, інколи, навіть, коли є живі діти. І ці самітники нарікають на Бога. Як знайти до них підхід?

Євгенія: Так, ви маєте рацію. Є такий вислів: «Старість обов’язково прийде, але старіти не обов’язково». Старою людиною можна бути і в 30 років, і в 40. Це залежить від нашого внутрішнього стану. У нас в церкві є 90-річна жінка. Її фото можна помістити на обкладинку стильного журналу. Ця жінка обов’язково на підборах і в капелюшку, обов’язково підведені очі й підфарбовані губи. Вона дуже елегантна. І є ще одна сестра. Вона хворіє і вже півтора року не відвідує церкви. У старенької не дуже добрі взаємини з сином. Донька загинула. Зрозуміло, що в таких ситуаціях, коли людина хвора і самотня, вона налаштована згадувати те, що в неї було в житті поганого. Ми намагаємось надихнути наших братів і сестер таким східним прислів’ям: «Якщо в твоєму житті залишилася хоч одна гілочка, яка цвіте, на неї обов’язково прилетять пташки». Ми прагнемо з Божою допомогою поліпшити ті обставини, які є у людей. Господь не залишає ніколи. І якщо ти образився на когось, якщо в твоєму серці є непрощення, то нехай тебе підбадьорять такі слова: «Хто прощає, тому і Я прощу, каже Господь».

Звичайно, що ми не повернемось у молодість у земному житті. Старість чекає всіх, і мені б хотілося нагадати і дітям літніх людей: «Ви обов’язково прийдете до цієї межі. Тому примиріться зі своїми батьками, бо без прощення жити дуже важко».


Ведучий: Що робити, коли докладаєш зусиль, але не бачиш плодів?

Євгенія: Я теж не завжди бачила плоди своєї праці. Я вела одну з домашніх груп, діяльність якої раптом припинили. Однак у мене не було розпачу та образи. Треба в цьому бачити Божу руку. Тим людям, які спостерігають спад у своїй кар’єрі, слід витримати паузу. Згодом я переконалася,  що Господь просто врятував мене. Тому що в мене в сім’ї мали бути великі навантаження і мені було б складно здійснювати регіональне служіння. Не треба думати, що у праці немає плодів, якщо ви їх не бачите. Ми ж не завжди бачимо дію Духа Святого. Ми звикли дивитися на все своїми фізичними очима. Я вірю, що труд кожного служителя, кожної людини, яка просто приходить в церкву і вже своєю присутністю служить іншому братові чи сестрі, дуже важливий для Господа. Ми служимо насамперед Богові і маємо Йому догоджати. 

Ведучий: Чи було у Вас святкування Різдва чи Нового року, яке запам’яталося найбільше?

Євгенія: Так. Я прийшла на ефір Світлого радіо з внучкою 1 січня. Тоді ще працював Женя Клімакін.  Я прошу внучку: «Ти ж поводься тихенько. Будеш сидіти в мене на ручках. Якщо захочеш, можеш і помолитися, і віршик розказати». Коли Женя привітався і відрекомендував мене, дівчинка раптом підвелася і вийшла. Я тільки подумки встигла сказати: «Господи, поверни її назад». Онучка прийшла, сіла, й ось так ми зустріли перший новорічний день.

Що б Ви побажали слухачам?

Євгенія: Я щиро вітаю вас з найголовнішим святом - Різдвом Христовим. Нехай цей рік буде роком виконання Божої волі. Бо як сказав Ріхард Бонке: «Ті люди, які виконують Господню волю, завжди попереду тих, які її постійно шукають». Людям літнього віку я хочу сказати: Бог дивиться на нас іншими очима, не так, як дивиться світ. Ми завжди у Нього молоді, красиві й стрункі. У Господа немає пенсії, ми завжди у Нього затребувані. І я зичу вам служити Йому до останнього подиху в земному житті. Ви можете зробити  для Бога надзвичайно багато.