Євген Топчій - Режисер, артист театру і кіно

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Програма: «Світлі Гості»

Ведуча: Ірина Суботовська

Гість: актор, режисер Євген Топчій

Господь - великий Майстер і Художник - подарував нам творчість, щоб зробити наше життя більш яскравим і барвистим. А також, щоб ми нею служили людям. Саме цим і займається актор, режисер Євген Топчій. Детальніше - в нашому інтерв'ю...

Ведуча: Євгене, лікарем Ви не стали, однак все ж участь у лікуванні людей Ви берете як режисер і актор. Ви до діток з онкологією приходите?

Євген: Не тільки до них. І до дорослих пенсійного віку, які на крок ближчі до зустрічі з Господом, теж. Мені хочеться, щоб у людей залишалися усмішка і радість. Це дуже важливо - хоча б на якийсь момент дати дитині надію на те, що любов - не щось казкове, а конкретне, і вона може виходити від зовсім сторонньої людини. І любити важче, але і набагато приємніше. Тому що любов - це перш за все здійснення якихось вчинків і жертва...

Ведуча: Що найважче знести, коли ти приходиш до діток, батьки котрих знають, що, можливо, всього півроку дитині залишилося?

Євген: Скажімо так, важче піти. Оскільки ти розумієш, що медики лікують по-своєму. Хоча таку величезну любов, як у фахівців специфічних дитячих лікарень, дуже рідко можна зустріти. Найважче піти, оскільки ти розумієш, що хоч на якусь крапельку, йоту ти посіяв любов. І, звичайно, коли ти бачиш вдячні очі батьків за те, що приділили увагу їхнім діткам, коли бачиш радісні обличчя дітей, то не думаєш про хвороби. Ти переносиш діток у цей добрий світ. На жаль, в майбутнє не зазирнеш. Єдине, куди ми повинні заглянути - це в світле майбутнє. Там є Господь і Його любов...

Ведуча: Театр «Тінь». Як передати емоцію, коли не бачиш людини, а тільки її силует?

Євген: О, це прекрасно, коли не бачиш людини, ти починаєш її любити більше :)

Ведуча: А як завоювати любов глядацького залу, якщо тебе не бачать?

Євген: Тільки любов'ю своєю. Ось у мене запитують: «Де ти зараз працюєш?» Я відповідаю: «Я пішов у тінь». Насправді, це дуже цікаве мистецтво. Воно зародилося ще в стародавньому Китаї. А в Україні з'явилося більше семи років тому. Це театр тіней «Теулис». У кожного з нас є своя тінь і свій силует. Відбувається якесь дивовижне дійство, коли через пластику переказується якась історія. Але ти розумієш, що це реально, що це роблять люди...

Категорія: Інтерв'ю з гостями
Останнє оновлення: 27 серпня 2018