Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світлі гості»
Гість: Микола Савчук, пастор церкви «Спасіння» (Київщина)
Ведуча: Ірина Суботовська

 

  «Просте, людяне, щире свідчення може розтопити лід у людських серцях». Пастор церкви «Спасіння» м. Вишневого на Київщині ділиться своєю особистою життєвою історією, як він навернувся до Бога і як доводилося відстоювати християнські принципи, а також пояснює, як свідчити людям про Господа, щоб вони відгукнулися на це свідчення та відкрили свої серця для Спасителя…

 

«[Як люди навертаються до Бога?] Це можуть бути засоби масової інформації, це можуть бути випадки, коли людина пережила якісь надприродні речі, скажімо, є випадки, коли комусь наснився сон і він після цього пішов до церкви. Хтось побачив рекламу, пішов до церкви. Але все ж переважна більшість  - це коли Євангелія передається від серця до серця. Це в жодній мірі не принижує ролі засобів масової інформації чи зовнішньої реклами, чи, можливо, роздавання запрошень десь на вулиці, в громадських місцях…»

 

«… Я цьому довіряю чи не довіряю? Я відгукнуся чи не відгукнуся?» І ось тут особиста рекомендація того, хто вже там [у церкві]  був або знає, відіграє величезну роль. Тому поінформованість – це важливо…» 

 

«… Зокрема, колись моя мама почула вперше про Бога по радіо і це стало такою для неї стартовою точкою [навернення до Бога]. Однак потім дуже важливу роль відіграють особисті взаємини з конкретними людьми»

 «… Звичайний середньостатистичний грішник   робить те, що робить і отримує від цього задоволення… А якщо ти вже був у церкві, ти пізнав Бога (Біблія каже: спробуйте, вкусіть, і ви пізнаєте, який добрий Бог),  то в тебе завжди буде внутрішнє боріння. Твоя совість буде говорити тобі, що ти робиш неправильно. І тому ти будеш таким нестандартним грішником, який грішить і мучиться. Відповідно, є шанс стати нормальним праведником і вибрати шлях довіри Богові і слідувати за Ним…»

 

«Інколи є сенс поставити якісь кордони, відстояти позицію, щоб самим зміцнитися, утвердитися у своєму рішенні, і потім, як Мойсей, повернутися до Ізраїлю, але вже в іншому статусі…»

 

«Я завжди кажу: щоб розказати людині про Ісуса, потрібні три речі: за цю людину треба молитися, друге – з цією людиною потрібно підтримувати стосунки, тому що Христос приводив до Отця тих, хто ставав Йому друзями (Його навіть назвали «другом митників і грішників», тобто, у нього були стосунки), і третє – обов’язково потрібне людині саме Євангеліє…»

«… Люди люблять історії, люди дивляться історії, люди читають історії. І коли ми ділимося свідченнями – замість суперечок, замість якихось дискусій просто розповідаємо: «Давай я тобі розкажу, що  Бог робить у моєму житті», - то це відповідно людей до нас більше повертає  і в нас є можливість далі чимось з ними ділитися…»

 

«… І, знаєте, я зрозумів, що я можу не переконати людину тут і зараз, і в цьому, напевно, немає сенсу. Але я можу десь кинути зернинку, і свідчення цією зернинкою потім впаде в серце і проросте, можливо, через роки. Знаєте, бамбук так росте: роками його не видно, а потім за один день він дає пагони, і потім виростає дуже-дуже швидко. Щось подібне може відбутися і з серцем людини»

«Ми не маємо бути прокурорами для людей, звинувачуючи їх, ми не маємо бути адвокатами Бога так, наче Він цього потребує. Ми маємо просто бути свідками: розказувати, що ми пережили, що Бог зробив для нас, і просте, людяне, щире свідчення може розтопити лід у людських серцях»