Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світлі гості»
Гостя: Леся Лоюк, регент, виконавиця
Ведуча: Ірина Суботовська

 

  Виконавиця Леся Лоюк удячна Богові за те, що навіть у нинішній непростий час була змога здійснювати музичне служіння і прославляти ним Господа. Також наша світла гостя говорить про те, що поклоніння народженого згори – це природний стан. Це як дихання, без якого не може жити людина. І коли вона близька з Богом, тоді Спаситель діє у її житті, і навіть у складні часи не залишає  на самоті, підтримує і допомагає у всіх труднощах…

 

«… Ми просто всі тоді відчули, наскільки ми вдячні Богу, що ми гурт прославлення, що ми навіть у цей тяжкий період можемо бути в церкві, можемо бути поруч із пасторами. І в нашій діяльності нічого не змінилося…»

 

«… Воно [поклоніння] зароджується в тобі. Навіть ти себе потім можеш спіймати на думці, що зараз у тебе все звучить, в тобі зараз пісня лунає. Ти її не замовляв, ти про неї не думав, але всередині [вона є]. Ти чимось займаєшся, або ти прокинувся, а в тебе вже щось грає всередині. Ти лягаєш спати, а в тебе є пісня, через яку ти кажеш дяку Богу…»

 

«… Поклоніння – це як дихання. Звідки воно зароджується? Так якось Бог зробив і людина дихає, живе. І поклоніння, коли ти зустрічаєш Ісуса в своєму житті,  в тебе автоматично виходить. Це не примусово. І ти про це не думаєш. Воно просто з’являється і все»

 

«Перш за все, що в людині зароджується, це наші думки. І вони народжуються в духовному світі. І чим ти себе оточуєш, що навкруги тебе, що ти слухаєш, кого ти бачиш,  хто для тебе є авторитетом, кого ти читаєш, до кого ти прислухаєшся, - це все наповнює твоє серце і твій мозок, твій розум і,  рано чи пізно, воно почне в тобі просто виливатися. Ти це з’їв, ти це перетравив,  і воно виходить з тебе…»

 

«Ну, людина - це точно не тільки тіло. І душа, і дух. Може, ми не настільки були навчені, наскільки це важливо  для людини – і душа, і дух. І людина може бути сліпою, вона може не бачити ту красу, але вона всередині може мати дотик Божої любові, і це дійсно те, що людину просто вирівнює, вона наче заново народжується. І для цього зовнішні фактори не потрібні, це все ж таки всередині…»

 

«Подяка Богу навіть за манюсіньке, навіть за те, що я можу дихати, навіть просто я можу бачити, розуміти… А, може, людина й цього не може, але всередині ти відчуваєш, що ти народжений Богом. І ти вже ніколи не будеш один. Ніколи на Землі ти не будеш один, і в вічності [теж].  І це дає тобі таку подяку Богу, що все одно все владнається. Бог є Добро, Бог є Світло, Бог є Любов. І так, як Він любить – із людей ніхто не зможе…»