Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Програма: «Світлі гості»
Гість: Віталій Козубовський, пастор (Київ)
Ведучий: Євген Худенко


  Відомий пастор та радіопроповідник Віталій Козубовський говорить у нашій програмі про потребу кожної людини у Бозі. Саме ця потреба викликає прагнення шукати Його і наповнювати Ним свою душу. Також Віталій Володимирович розповідає про те, звідки черпає натхнення. На глибоке переконання нашого світлого гостя, людська здатність творити абсолютно пов’язана зі спільністю з Ісусом Христом... А ще є чудова нагода почути у програмі декілька віршів Віталія Козубовського, якими він поділився з усіма нашими слухачами та глядачами.

 «… І стала людина душею живою». І ось так, кожна людина, навіть незалежно від того, яке її ставлення до Бога на сьогодні, має сама в собі оцю Божу іскру. Вона сама  в собі має ось цю потребу в Бозі. І чи свідомо, чи інтуїтивно вона десь у пошуку. Вона шукає Бога, вона Його потребує…»

 

«… Я дякую Богові, що Він якраз відкрив нам, і мені в тому числі, Свою благодать, і через Його Слово, через Дух Святий, Який приходить і звинувачує нас у нашій гріховності і одночасно показує нам на Ісуса Христа, на Голгофу, на те місце, де був розіп’ятий наш Господь заради нашого спасіння. Коли це відбувається з нами, коли ми усвідомлюємо і віримо в це і приймаємо Ісуса Христа як свого Спасителя, ось тоді ми стаємо по-справжньому віруючими, в житті яких виконується воля Божа і дійсно в житті яких є оце відчуття радості та задоволеності, і самим життям, яке ми маємо, і, звичайно, тією надією на вічне життя…»

 

«… Ми не знали, як нам правильно вчинити: з одного боку, ми розуміли, що ми повинні підкоритися відповідно до цих потреб, до умов оцих карантинних, з іншого боку, ми розуміли, що ми потребуємо спільності, ми потребуємо перебування в домі Божому, де відбуваються служіння, де ми поклоняємося Богові, де ми слухаємо Його Святе Слово.  І, слава Богу, що цей період такого жорсткого обмеження був не дуже довгим.  Але він викликав у нас особливі почуття. Ми зрозуміли, що те, що в нас є, ми повинні цінувати…»

 

«… Усе-таки Бог стукає до нас, перебуває з нами. І ось таке відчуття Його присутності, коли ми наповнені оцією благостинею, коли дійсно Бог якось так доторкається до нашого серця і до наших почуттів, це надихає…»

 

«… Є різниця між фотографічним відображенням, наприклад, навколишнього життя чи природи, чи якихось явищ. І зовсім інша річ, коли все це намальовано рукою геніального або талановитого художника. Там уже наявна теплота. Там уже відчуття дійсно якогось особливого натхнення згори. І тому так і кажуть, що, коли щось виникає велике і геніальне, воно приходить звідти, десь згори, і творчі люди розуміють це. Я би сказав так, що ось такі наші почуття, і наші можливості до якоїсь творчості, вони абсолютно пов’язані з нашою спільністю із Христом…» 

 

«… Звичайно, коли Бог входить у наше серце і в наше життя, ми відчуваємо і радість, ми відчуваємо спокій, ми знаємо, для чого ми живемо і що нас чекає попереду, все це надихає, все це дійсно дорогоцінне для нас як тих, хто вірить у Христа Ісуса. Але обов’язково настає такий момент,   коли наша віра і випробовується, і коли, як ніколи, ми потребуємо Господа, коли ми кличемо до Нього, коли ми шукаємо Його, коли ми не можемо ні на що інше  покладатися…»