• Світла музика. Прем’єра

Будь ласка, поставте оцінку Голос 1 Голос 2 Голос 3 Голос 4 Голос 5  

 

  Відома співачка Анастасія Поло презентує у нашій програмі свою нову пісню «Тебя призываю», а також розповідає про ті благословення, які Господь щедро дарував під час карантину, коли не було змоги співати Йому в церквах. Тоді поклоніння Богові відбувалося онлайн, але Дух Святий запалював серця і завдяки Його дії відчувалася особлива Господня присутність та спільність один з одним.

 

«… У нас в Каліфорнії, це був травень, нам заборонили співати в церквах.  І от той ефір у травні був дуже сильним. Тому що люди долучилися до онлайн-ефіру і, знаєш, у мене така була картинка в голові: як карта світу і всі люди, ті, хто долучилися з різних країн, із різних куточків світу, наче вогники, наче Дух Святий загорявся в різних куточках й оце як карта, яка об’єднувалася вогнем прославлення Господа. Це було дуже сильно»

 

«… Ти відчуваєш людей навіть на просторах інтернету. Тому що для Духа Святого немає меж. Він рухається, пересувається не в тілі, як ми. І це настільки відчувається у всіх ефірах. Тому що тут немає присутності людини в твоїй кімнаті. Але ти відчуваєш точно так, як відчуває ця людина, але виходячи зі свого досвіду. І це настільки сильно…»

 

«… «Твоя любовь – мой вечный внедорожник». Я думала про ці слова і коли ми випускали пісню, коли записували, мені ставили запитання: «Настю, це якісь такі слова… Ти впевнена, що ти хочеш їх залишити?» Я кажу: «Я хочу». І навіть, коли я написала це в блозі, я сказала: дивіться, як оці моменти, які ми під сумнів ставимо, вони найбільш дорогоцінні виходять. Це ті моменти, які людям западають… Навіть людина одна написала мені коментар: «Ці слова дуже класно характеризують Божу любов, тому що вона пробиває все…»

 

«… Господь більший від усього. Він – Цар. Нам здається, що кар’єра, все, що ми робимо - можливо, це щось нецерковне. Так, можливо, це не церковне, але з Богом. Це ще краще. І це те, що я показую через усе своє життя…»

 

«… Настільки сильно вдарять, буває, що до четвертої ранку не спиш, і плачеш, і молишся… Навіть деколи не можеш молитися, просто ридаєш, просто сльози течуть, течуть, течуть… Але деколи (я не знаю, як це стається), в мені така сила підіймається і ніяких сліз - я розумію:  зараз час зробити ось це і ось це. І це мені було потрібно, щоб був якийсь такий поштовх, для того, щоб відреагувати ось цією піснею, чи ось цим проєктом…»

 

«… [Один] пастор сказав проповідь із такою думкою: ми служимо Господу із нашого досвіду. Наскільки Він нам відкрився, настільки ми Йому служимо. Більше ми не можемо. Якщо Він нам не відкрився більше, ми не можемо перестрибнути. Це треба якийсь час, якийсь досвід пережити, щоб піднятися ще на якийсь рівень служіння Господу…»   

 

• Попередня
• Наступна