Що означає святити Господа в серцях?
У Святому Писанні є вірш: «Господа Бога святiть у серцях ваших;» (1 Пет. 3:15). Як правильно потрібно розуміти ці слова?
Серце – це джерело життя. Написано: «Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя.» (Притч. 4:23). Але, серце кожної людини від народження через Адама було уражене гріхом: «Тому, як через одного чоловiка грiх увiйшов у свiт, i з грiхом – смерть, так i смерть перейшла на всiх людей, бо в ньому всi згрiшили.» (Рим. 5:12). І тепер всі люди народжуються із грішним серцем. Ісус Христос говорив, що із людського серця виходить зло – «… бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.» (Мф. 15:19).
Але, Бог через Свою велику любов до нас, послав Свого Сина, щоб через віру в Нього, у наших грішних серцях засяяло світло: «… тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.» (2 Кор. 4:6). Тобто, у наше гріховне серце потрапляє Дух Божий, і після того, як ми увірували, у нашому серці якимось чином вміщаються два світи. Старий світ – це зле, плотське серце (стара, гріховна плоть), і новий Божий мир – нове, чисте серце – Дух Святий.
Яким чином Бог, Святий і Праведний, може жити у нашому темному, грішному серці, освячуючи його – це таємниця, яку ми не можемо ані зрозуміти, ані пояснити, тому що ми – плотські, і наш розум не може це вмістити.
Отже, після народження згори наша плоть нікуди не поділася. Плоть – це не зовсім тіло людини, це позиція людини – її его, думка, гідність, гордість, її «Я» – це гріховна природа людини, незалежна від Бога, яка з’явилася у Адама і Єви ще в Едемському саду. Саме це грішне «Я» і бореться із Духом Божим, тікає від Бога, як Адам з Євою втекли від Бога після гріхопадіння.
Тому й необхідно в серцях святити Господа, щоб перемагати свою гріховну плоть. Святити – це відділяти, це обирати всередині свого серця бути з Богом, а не втікати від Нього. Це обирати чинити з волі Божої, а не за своєю похіттю плоті!
Наша гріховна плоть перемагається тільки Духом Святим. І в залежності від того, наскільки людина підкорюється Богу, і дає місце Духу Святому, настільки ж вона дає місце дияволу в своєму серці, у своїх рішеннях, у всьому своєму житті.
Після того, як Бог вселився у наше серце Духом Святим, Він говорить нам: «Господа Бога святiть у серцях ваших;» (1 Пет. 3:15) – це означає, що нам потрібно обирати чинити по духу, а не по плоті всередині нашого серця. Як це розуміти? Ми живемо у світі, повному зла: «Ми знаємо, що ми вiд Бога i що весь свiт лежить у злi.» (1 Ін. 5:19), і це зло може нас постійно оточувати і переслідувати: чи то хвороби, чи то немочі, несправедливості, потреби, і т.п. Коли приходить біда – запитання: як ми реагуємо? Якщо ми в своєму серці уповаємо на Бога, – ми не хвилюємося за свої хвороби, потреби, несправедливості, ми, навіть, не хвилюємося за своє життя, тому що воно – в руках Божих. Чи готові ми, потрапивши у біду, сказати самому собі та іншим про наше уповання? Чи ми, поневолені страхом, метушимося, намагаючись вирішити дану проблему по плоті?
Тому, нам необхідно постійно розпинати свою гріховну плоть, нам потрібно узяти свій хрест, якщо ми хочемо слідувати за Христом: «… і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.» (Мф. 10:38). Нам потрібно хреститися в смерть нашого Господа: «Hевже не знаєте, що всi ми, що хрестилися в Христа Iсуса, у смерть Його хрестилися?» (Рим. 6:3), тому що всередині нашого серця ще залишилася гріховна плоть, і вона весь час спокушає нас своїм егоїзмом. І допоки ми ще живемо на цій землі – всередині нашого серця відбувається постійна боротьба: «… плоть бажає противного духовi, а дух – противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотiли б.» (Гал 5:17). Серце людини – це поле битви, де наша гріховна плоть бореться із Духом Божим. І якщо ми стаємо на сторону Духа Божого, – ми перемагаємо свою гріховну плоть: «Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської,…» (Гал. 5:16).
Потрібно розуміти, що в серці віруючої у Христа людини, якимось чином існує два світи, тому, їй потрібно постійно обирати: яким світом жити? Обирати, яким серцем жити? Як чинити, що виносити зі свого серця? «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.» (Лк. 6:45).
А як перемагати? Як стати на сторону Духа Божого? – Усього лише думати, міркувати про Бога, про Христа, про Його жертву на Хресті заради нас, розмірковувати про Його рани, про Його біль на Хресті – тоді ці рани нас зцілять: «Помисли плотськi є смерть, а помисли духовнi – життя i мир, тому що помисли плотськi є ворожнеча проти Бога; бо законовi Божому не пiдкоряються, та й не можуть.» (Рим. 8:6,7). Святити Господа у серці – це бути завжди з Господом, це розмовляти з Ним, молитися Йому, думати про Нього. Це ніколи не залишатися одному. Це завжди намагатися догодити Йому, це стати Йому добрим і вірним рабом, щоб Він дійсно став Господом нашого життя.
Автор – Олексій Волченко
- Категорія: Блог радіо
- Останнє оновлення: 01 липня 2019
