Чи прощає Бог наші падіння?

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


Напевно, багато віруючих людей переживали у своєму житті падіння. Це й не дивно, адже, ми живемо у світі, в якому багато спокус. Але, написано: «… бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель.» (Притч. 24:16). Чи дійсно Бог прощає нам падіння, якщо в іншому місці Святого Писання написано: «Бо неможливо – тих‚ що один раз просвiтилися‚ i прийняли дар небесний‚ i стали причасниками Духа Святого, i скуштували доброго слова Божого, i сили майбутнього вiку, i вiдпали, знову обновля­ти покаянням, коли вони знову розпинають у собi Сина Божого i зневажають Його.» (Євр. 6:4-6)? З однієї сторони, написано, що встане, з іншої сторони, – що неможливо. Як це зрозуміти?
 
Різниця лише у праведності! Праведник може падати по плоті, але, найголовніше – що у своєму серці він завжди залишається з Богом. Доки ми живемо на цій грішній землі, і маємо плотську гріховну природу, – ми більшою чи меншою мірою спокушаємося цим світом, який лежить у злі: «Ми знаємо, що ми вiд Бога i що весь свiт лежить у злi.» (1 Ін. 5:19). Праведники, віруючі в Бога, також спокушаються,  також падають: «Якщо кажемо, що не маємо гріха, – обманюємо самих себе, i правди немає в нас. Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним i праведним, простить нам гріхи наші i очистить нас від усякої неправди. Коли кажемо, що ми не згрішили, то представляємо Його неправдомовним i слова Його немає в нас.» (1 Ін. 1:8-10) – тобто, віруюча людина теж може згрішити. Вона може по плоті опуститися і впасти. Але, головне – що у серці людина не грішила. Вона не планувала грішити, не хотіла грішити, але через непильність – людина спокусилася, і вчинила гріх. Але, навіть, коли така людина оступилася і впала – її серце все одно належить Христу, і після того, як людина згрішила – вона глибоко кається у вчиненому гріху. А Бог серцезнавець, Він бачить серце людини, і якщо Він бачить щире покаяння, – то, звісно ж, прощає гріхи, і очищає таку людину від гріха.
 
Ті, хто відпали, і ті, які зневажають Його, – це ті, які відпадають серцем. Це ті, які відреклися від Бога всередині самих себе. Це ті, які засумнівалися у Бозі, що Він є. По суті вони вже стали невіруючими, які ігнорують Бога, дають собі установку, що Бога немає: «В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.» (Пс. 9:25). Нечестиві розмірковують, що, якщо Бога немає, – то хто ж їх тоді  покарає? Вони знають глибоко у своєму серці, що Він є, але, у своєму лукавстві нехтують Бога, ігнорують Його всередині свого серця: «Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».» (Пс. 9:32). Це ті, для яких жадання гріха настільки сильне, що вони приймають свідоме рішення, що Бога, непевно, немає, чи, принаймні, Його немає поруч із ними, Він зараз не бачить, і не чує. Тому, вони не бояться грішити. Вони планують гріх, і вчиняють його.
 
Найкраще це розглянути на прикладі Петра та Іуди. Як Петро, так й Іуда – обидва впали, і згрішили гріхом на смерть. Але, Петро не хотів грішити, він оступився проти бажання свого серця. Тому, він вийшов і заплакав. Так, він відрікся при свідках, так, він згрішив на смерть, як написано: «А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.» (Мф. 10:33). Але, Петро не грішив у своєму серці. Петро не планував, і не збирався зраджувати Христа, а навпаки – переконував Ісуса Христа, що «… хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.» (Мф. 26:35). Але, Петро відрікся, тому що на ньому ще не було Сили Духа Святого протистояти своїй плоті. Серце Петра завжди було з Ісусом Христом, і Петро ніколи в серці не відрікався від Христа. Тому, Петро з відвагою в серці побіг назустріч Христу після Його воскресіння – адже, у своєму серці він ніколи не розлучався із Христом. Це і є праведність – завжди бути з Богом.
А Іуда у своєму серці відрікся від Господа, він не вірив, що Ісус є Христос Господь: «Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.» (Ін. 6:64). Іуда й зрадив Христа – тому що не вірив, ХТО ВІН. Іуда не був праведником, тому що праведність – тільки від віри: «… праведнiсть вiд вiри.» (Рим.  9:30).
Іуда не вірив, він у серці відрікся від Ісуса, як від Господа, як від Христа, як від Бога – тому, на відміну від Петра, зрада Іуди – була бажанням його серця. Це не було випадковим падінням, чи раптовою спокусою, це був свідомий крок, запланована заздалегідь дія.
Хоча і вважається, що Іуда покаявся, але, він покаявся не перед Христом, Господом, Богом, він усього лише жалкував, що видав невинну людину на смерть: «… згрішив я, зрадивши кров невинну.» (Мф. 27:4). Якби Іуда вірив, що Ісус є Христос, – тоді він би покаявся у скоєному, і Христос би Його простив. Але, Іуда не вірив, що Ісус є Господом Богом, тому він загинув. В серці Іуди не було Христа, а коли Бог знаходиться у серці – це є праведність.
Тому, для тих, хто не знайшов Христа у серці, або для тих, хто загубив Христа у серці – для них покаяння вже неможливе, тому що вони навіть не знають, перед Ким каятися. Для них немає Бога, або Бог дуже далеко від них, щоб була можливість покаятися. Покаяння можливе лише перед Христом, тому що Христос відкупив усіх людей. А якщо людина не вірить, або сумнівається, що Ісус є Христос, – перед ким їй тоді каятися? Бог приймає всіх людей тільки через Свого Сина Ісуса Христа.
 
Отже, є багато віруючих, праведників, і, навіть, героїв віри, які падали (Давид, Авраам, Соломон, Самсон…). Доки ми живемо на цій землі – ми грішимо, ми падаємо. Але, ми встаємо лише тому, що маємо Ісуса Христа у своєму серці! Праведник, якщо і грішить, – ніколи не відрікається від Бога у серці, він завжди з Богом. Бог завжди простить праведника, якщо праведник сповідує свій гріх перед Ним, тому що Бог знає, що ми – слабкі, що ми – плоть, що ми – порох землі – «Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми – порох землі.» (Пс. 102:14).
Тому, як би ви не впали, навіть, якщо впали гріхом на смерть,  навіть, якщо ви хулили Ім’я Боже, – це нічого не означає! Кров Христа – більша, ніж усі ваші гріхи! Вставайте, йдіть до Христа! Вставайте, просіть у Нього прощення, Він вас любить, Він ніколи не відвернеться від вас! Бог любить кожну людину! Він полюбив вас любов’ю вічною, і любить однаково – ще до того, як ви народилися, і після вашого народження, любить вас, коли ви грішили, коли ви падали, і якщо ще багато разів упали – Він любить вас так само! Божа любов – незмінна! Вона – вічна, а, отже, – не змінюється! Вірте у любов Ісуса Христа, а не в себе! Повертайтеся до Нього, як би ви не впали! Не було такого, щоб Ісус когось не простив, чи не прийняв! Вам потрібно лише прийти до Нього, і попросити прощення. Бог вірний, Бог не змінюється, і Себе зректися не може. Ніхто не відлучить нас від любові Божої, якщо тільки ми самі не відкинемо Христа у своєму серці: «Бо я певний, що нi смерть, нi життя, нi ангели, нi початки, нi сили, нi теперiшнє, нi майбутнє, нi висота, нi глибина, анi iнше яке створiння не зможе вiдлучити нас вiд любови Божої, що в Христi Iсусi, Господi нашому.» (Рим. 8:38,39).
 
 
Автор – Олексій Волченко
Категорія: Блог радіо
Останнє оновлення: 25 червня 2019