Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 


Написано: «… що часу вже не буде;» (Одкр. 10:6). Зрозумійте правильно: людина, живучи на землі, живе у часі. Але, коли людина помирає, – вона виходить із часового простору. За межами земного життя часу вже не існує, там немає минулого і немає майбутнього – там завжди зараз. Там або муки вічні, або вічне життя у Христі Ісусі. Жодного часу чи очікування там не буде. Тому, важливо розуміти, що будь-яка людина, яка помирає, – потрапляє у вічність, а у вічності завжди – зараз. Там немає вчора чи завтра, є тільки зараз. Коли людина помирає, вона одразу потрапляє на суд білого престолу – одразу воскресає для суду, і одразу йде або у вічне життя, або у вічні муки. Людина, яка померла у наш час і Павло, який помер у 64 р. – у вічність входять одночасно, тому що вічність – це завжди зараз. Більше того, ми одразу зустрінемося із Христом. Все це складно пояснити, складно зрозуміти, тому що ми живемо в часі, нам складно уявити, що таке вічність. Але ми знаємо, що Бог – вічний: «Хі­ба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.» (Іс. 40:28).
 
Тому, немає абсолютно жодного сенсу розважати над тим, хто і коли воскресне, хто буде першим, а хто – після нього, тому що у вічності немає часового простору. Особиста смерть кожної людини – рівносильна другому пришестю Ісуса Христа тому що: «… плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння.» (1 Кор. 15:50). Кожна людина одного разу помре – по плоті всі люди помруть. Коли Господь прийде – усе плотське згорить, спасуться лише душі, які вірять в Ісуса Христа, які будуть забрані від цієї землі на Небеса. А ті, хто вже померли, – вони вже воскреслі, тому Павло й пише: «Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо i залишимося до пришестя Господнього, не попередимо помер­лих, тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела i сурми Божої, зійде з неба, i мертві у Христі воскреснуть раніш; потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря i так завжди з Господом будемо.» (1 Сол. 4:15-17). Ось яким чином ми повинні мислити. Сенс у тому, що смерть кожної окремої людини і друге пришестя Ісуса Христа для цієї ж людини – це одне й те саме. На цій плотській, проклятій землі, де князь світу – сатана, – немає вічності. Тут царює смерть, а вічне життя є тільки в серцях віруючих у Ісуса Христа, тому що наш Бог дав нам вічноживого Духа Божого!
 
 
Автор – Олексій Волченко
 
 
* для того, щоб поділитися статтею в будь-якій соціальній мережі з мобільної версії сайту, потрібно натиснути  в кінці статті, обрати із запропонованих варіантів той, який потрібен саме вам, натиснути на його іконку, і підтвердити дію на сторінці свого профілю.