Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Гість: Олександр Філоненко, доктор філософських наук, професор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, богослов
Програма: «Наша освіта»
Ведучий: Віталій Хромець
 

   Видатний український психолог, професор Григорій Середа був переконаний: перше і єдине правило педагогіки полягає в тому, що викладач має передати своє питання аудиторії і зробити так, щоб воно стало питанням кожного. Якщо педагог не здатен це робити, то все інше не працює.

   Про вогонь мотивації, який викладач запалює у тих, хто навчається, а також про ефективність освіти, що не просто дає знання, але й виховує,  ведучий Віталій Хромець говорить із доктором філософських наук, професором Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, богословом Олександром Філоненком.

 

   «... Якщо людина не здатна здивувати і передати вогонь, все інше, справді, не має значення. Чому? Тому що, ну, по-перше, людина буде сама нещасною, яка  викладатиме. Здається, найгірше, що можна вигадати - викладач, який стомився від свого предмета...»

 

   «...Посилаючись на досвід однієї італійської школи, я згадую, як директор її мені розповідав про три принципи взяття на роботу вчителя. Він повинен показати три компетенції: він має виявити любов до учня... Доля кожного зустрінутого тобою учня або студента - це, перш за все, його доля, а не ті знання, які ти збираєшся йому передати. Якщо тобі доля цієї людини нецікава, то і знання ти не передаси. Друге: любов до предмета, яка пов'язана винятково з цим дивуванням... І третя річ, абсолютно приголомшлива - це любов до своєї власної долі. Викладач, якому все ясно у своєму житті, який вже розібрався і залишається йому тільки викладати свій предмет, профнепридатний. Педагогіка народжується з того, що ми здатні виховувати рівно до тих пір, доки самі відчуваємо потребу у вихованні самих себе...»

 

   «...Наш час - це не час обговорення тільки методичних моментів якихось, але, і, звичайно, формування нового підходу до освіти як до виховання. А виховання відкривається як виховання дивування»

 

   «...Особливо в кризових регіонах, особливо там, де важко, в сільській школі, не найкращій, виникає завжди одна проблема, що річ не в передаванні знань, а в передаванні тих рис характеру, тих чеснот, без яких людина не може бути успішною в житті... Річ не в знанні, а в вихованні чеснот: в певних рисах характеру, в певній здатності ставитися до життя, і починати своє життя з питань про те, чи щасливий ти, як з питанням про твоє щастя пов'язане почуття обов'язку, відповідальності, і т.ін. Якщо ми не виховуємо - ми втрачаємо все...»