Роман Небожук | Церква і громадянська освіта
Наскільки Церква має бути відкритою до суспільства? Наскільки вона має взаємодіяти з державою? Про це та інше автор та ведучий програми «Наша освіта» Віталій Хромець говорить із доцентом кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України, священиком УГКЦ Романом Небожуком.
«…Ми уявляємо собі наш простір Євангелії, християнський простір як Царство Боже. Але це Царство Боже реалізується тут і тепер в історичному контексті. І, власне, так воно й починалося. Якщо ми повернемося до біблійної історії, то перші 5 книг Біблії – П’ятикнижжя Мойсеєве… – і вже тут закладено, що устрій суспільний справедливий, моральний не те що не чужий Старому Завіту чи християнській релігії, але якраз християнство в Старому завіті – Законі Мойсея – пропонує свою модель, своє бачення, на яких ціннісних засадах воно буде існувати, оце наше земне життя. І тому Церква присутня в цьому суспільстві, вона не обмежується винятково небом…»
«…Власне, оце побажання молитви «Нехай прийде Царство і на небі, і на землі» - це є заклик до пошуку гармонії. І цей заклик до пошуку гармонії – це наша висока місія, це наше високе завдання, і це наша відповідальність. Кожен на своєму місці, у свій історичний час - ми шукаємо цю відповідь на те, як гармонізувати наше духовне життя із земною реальністю»
«…Християнський ідеал – це гармонія душі і тіла, і, навпаки, коли тілесне бере гору над духовним, це порушення цієї гармонії, і найбільш радикальне порушення гармонії душі і тіла – це є смерть, розрив між душею і тілом. Тому, власне, не про протиставлення йдеться. А йдеться про те, що кожна людина, яка охрещена, християнин, з одного боку, покликана сповідувати Христа і це – радикальне відречення від світу, вміння поставити Божі заповіді, Євангеліє на перше місце, як головні цінності, які рухають мною в тому чи іншому середовищі. З іншого боку, людина – істота суспільна… І це означає, що ми реалізуємо своє покликання в суспільстві серед інших людей…»
«…Коли влада віддаляється від цих ідеалів, яких нас навчив Господь, і які є для нас близькими та дорогими, настільки ця влада перестає бути для нас владою? І тоді ми говоримо про потребу внутрішньої опозиції, справедливого протесту, захисту від беззаконня, бо це вже перестає бути владою…»
«…Християнство для мене – це не є спосіб замкнутися, ми би сказали, в церковній огорожі. Це не є відгородитися від людей, які інші, ніж я, які, може, по-іншому думають. Навпаки, християнство для мене є можливістю на основі тих цінностей, які пропонує Ісус Христос, іти до людей, іти до кожної людини і в тому сенсі самому ставати в повноті людиною…»
«Християнство дало науці менеджменту, управління особливий вид лідерства – лідерство служіння, лідерство прикладу, коли Христос каже: «Не так хай буде між вами: а хто хоче бути першим, хай буде останнім, як слуга усім». І саме тому ми сьогодні кажемо про державне управління ще в сенсі державної служби…»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 16 червня 2019