Олександр Вольф | Хоспісна та паліативна допомога (частина 2)
Ми продовжуємо розпочату в попередній програмі тему хоспісної та паліативної допомоги. У нашій студії - голова Асоціації паліативної і хоспісної допомоги, магістр соціальної роботи Олександр Вольф. Серед іншого ми обговорили питання того, як прийняти важку життєву ситуацію і знайти у ній сенс.
«Паліатив» походить від одного такого латинського слова, яке означає «накидка». Це була така накидка, яку надягали пастухи в Стародавньому Римі, коли вони пасли овець. Тобто, це образ чогось такого, що підтримує, чи такого теплого, такого, що зігріває...»
«Я знаю хоспіси, наприклад, у тій же Польщі, на досвід яких я весь час спираюся, там деякі хоспіси для дітей надавали допомогу ще понад два роки для сім'ї. Така психологічна підтримка...»
«І ще я б хотів означити таку ось модель роботи в хоспісній допомозі як групи підтримки. Як мінімум два рази на рік, на певні свята... організовуються в хоспісах такі зустрічі для людей, котрі мають родичів, які в цьому хоспісі закінчили життя. І, звичайно ж, ця зустріч супроводжується якоюсь молитвою обов'язково, якимось богослужінням. Потім люди після цього богослужіння в спеціальній кімнатці просто збираються, спілкуються між собою, плачуть разом. І кожен пояснює, як ось він долає цю втрату...»
«... Я розмовляв із багатьма співробітниками хоспісів за кордоном, у європейських країнах і вони розповідали, що вони моляться постійно за цих людей, вони самі віруючі і розуміють, що відхід [смерть] - це насправді перехід до іншого життя. Тобто, атеїсти, матеріалісти я не бачив, щоб працювали в таких хоспісах...»
«... Ці психологи знаходять [відповіді на запитання батьків важкохворих дітей], це їхній професійний обов'язок, вони повинні знаходити, вони проходять спеціальне навчання. Вони працюють над собою, вони за спеціальним протоколом, алгоритмом спілкуються з батьками, повідомляють їм ось ці «погані новини» («bad news» по-англійськи). Це дуже складна робота, але теж існують певні правила, як це повідомляти...»
«... Потрібно, звичайно ж, щоб ця людина приймала цю ситуацію, як вона є. Якщо це віруюча більше людина, це легше. Вона буде це розуміти як випробування, як неминуче. Але вона буде розуміти, що однак Бог є і в цій людині, яка помирає, і в цьому пацієнтові, в цьому родичеві. Ця людина повинна мати і працювати над тим, щоб у неї був сенс. Сенс і розуміння сприйняття цієї ситуації...»
- Категорія: Інтерв'ю з гостями
- Останнє оновлення: 29 липня 2021
